Спочатку – любов

«КВ» відкриває рубрику «Домашня Церква». Тепер щомісяця ви зможете прочитати матеріали про любов та закоханість, про будування стосунків у сім’ї, про необхідність «практичної» святості в подружньому та родинному житті. Сподіваємося, ці невеличкі тексти стануть цеглинками, що допоможуть читачам «КВ» будувати справжню Домашню Церкву.

Хлопець і дівчина, будуючи стосунки між собою, прагнуть досягти ідеалу, щоб їхній зв’язок був на все життя. Але переважній більшості цього не вдасться. Аби збудувати міцні стосунки, недостатньо лише прагнення. Необхідно знати, як саме їх будувати. На що треба одразу звернути увагу? Які пріоритети існують у будуванні відносин? Наскільки відповідально й свідомо ми ставимося до стосунків?
Все, звичайно, починається з любові. Одні можуть сказати, що любов – це почуття, інші можуть заперечити, що це – вчинок волі. Насправді це переживання охоплює всю людину. В коханні беруть участь і почуття, і воля. На початку ми зачаровані іншою особою. Нам подобається в ній (ньому) все. Інше нас просто перестає цікавити. Стає важлива лише ця людина. Інколи, будучи закоханими, ми не помічаємо негативних рис цієї особи. В закоханості ми бачимо людину такою, якою бажаємо її бачити. Нам приємно бути з нею (ним), приємно, що на нас звернули увагу, подобається проводити час разом. За цим ми не помічаємо, яким наш обранець (обраниця) є насправді. Нам здається, що це і є та справжня любов, адже нам так добре разом.

Закоханість має елемент пасивності. Від закоханості людина має перейти до кохання. Але це не завжди відбувається. Будуючи на закоханості майбутнє подружжя, пізніше, у щоденному житті, ми можемо пережити розчарування – наша близька особа може кардинально змінитися, може виявитися незрілою до подружнього життя, безвідповідальною. Ми починаємо замислюватися, чому так сталося. Чому я раніше цього не помічала (помічав)? Адже ми можемо зустрічатися з людиною, але зовсім її не знати, тому що пішли за своїми почуттями, а розум і воля в цей час відійшли на другий план, або ми просто були засліплені своїми позитивними переживаннями.

На стосунки можуть вплинути різні фактори – також і часу. Наприклад, скільки зустрічей достатньо, щоб освідчитися? Коли він та вона хочуть перевірити свої почуття до шлюбу, то іноді встановлюють «випробний термін». Якщо пара зустрічається вже рік, то чи треба одружуватись? Адже, з одного боку, здається, що любов вони вже перевірили на міцність, а з іншого – вони почуваються зобов’язаними робити новий крок у відносинах. Але кожна людина встановлює строк, який пасує саме їй, щоб прийняти рішення.

Часто на стосунки впливають серіали, мелодрами, любовні романи, ток-шоу. Вони гарно розповідають, що треба вважати любов’ю, що зрадою, хто є найбільш перспективним для шлюбу. ТБ дає вже готові «рецепти», щоб все одразу стало ok – бо всім хочеться універсального щастя задарма. А от фразу «щоб бути щасливим, треба докласти багато зусиль» можна почути вкрай зрідка.

В реальності варто сприймати другу половинку таким/такою, якою він/вона є насправді. Не прагнути підігнати кохану людину під мої (надумані) стандарти. Дозволити діяти Божому Провидінню в моєму житті – адже двох люблячих поєднує Бог, Який є Любов’ю.

Яніна Пєтухова

Ми – заручені

Між тим, як пара зустрічається і бере шлюб, є незвичайний та особливий момент – заручини. Чим особливий час заручення, «КВ» вирішив спитати двох закоханих – Володимира (23 роки) та Катерину (24 роки). До дня заручин ця пара зустрічалася близько року, а нині вони вже готуються назавжди об’єднати свої долі перед Богом. Отже, що таке заручини, і навіщо вони існують в практиці Церкви – з погляду наших респондентів…

Володимир: «Для мене час заручин – це розвиток любові у лоні чистоти. Можу прирівняти його до часу перебування дитини в материнській утробі, де вона формується і готується до свого народження.
Звичайно, це також час випробувань. Не все так просто, як виглядає, чи як принаймні хочеться. Але ми повинні розуміти, що після кожної подоланої проблеми наша Любов зростає, вона стає міцнішою – так як залізо, яке після вогню закаляють у холодній воді. Як з гарячого металу можна виливати і формувати якусь фігуру, так і стосунки потрібно формувати ще тоді, коли вони лише розгораються і розпочинають своє існування. А все це нескладно зробити, коли маєш конкретно виділений на це час. Тому, як на мене, цей час найбільш сприятливий для закладання міцного фундаменту для побудови здорової та повноцінної сім’ї».

Катерина: «Багатьох цікавить питання, чому ми взагалі зробили заручини? З одного боку, це традиція, адже в Україні з давніх-давен було прийнято заручатися, от ми і вирішили підтримати і зберегти цей звичай. Найважливішим натомість є те, що ми маємо одну мету, разом дивимося в один бік і цілеспрямовано рухаємося в одному напрямку, вже будучи зарученими. І саме це дозволяє поступово пізнавати одне одного щораз краще й краще. Заручини – особливий і знаковий час для остаточного вибору, з яким розпочинається нове життя для пари, яка раніше «просто зустрічалася.»