Повний текст документу Змішаної богословської комісії з діалогу між Католицькою і Православною церквами «Роль єпископа Риму в єдності Церкви в першому тисячолітті» опублікував італійський блогер Сандро Магістер. Цей документ був прийнятий за основу в ході засідання комісії на Криті 27 вересня – 4 жовтня 2008 р. і допрацьований у жовтні 2009 р., під час засідання на Криті, де РПЦ МП представляв архиєпископ Іларіон (Алфєєв).
Проблема примату Папи Римського обговорюється представниками Римо-Католицької та офіційних Православних Церков у рамках підготовки об’єднання Церков, яка відбувається з 1976 р. Цей процес активізувала так звана «Баламандська унія» 1993 р., однак згодом він був загальмований через зростання критики екуменізму в низці помісних Церков, особливо в РПЦ МП. Останнім часом Московський патріархат у повному обсязі відновив свою екуменічну активність, і процес знову почав набирати обертів.
26 січня у Папській раді зі сприяння християнській єдності висловили жаль з приводу того, що текст документу потрапив до блогосфери. На минулорічному засіданні Змішаної комісії було прийнято рішення не розголошувати цей текст аж до його остаточного ухвалення.
У документі, зокрема, стверджується, що до 1054 р. визнавалося першорядне значення Римської Церкви над усіма помісними церквами на Заході і Сході. Римська Церква визнається джерелом «правила віри». Це провідне місце обґрунтовується авторами документа тим, що Римська Церква була заснована святими апостолами Петром і Павлом, «відчуттям їх живої присутності в Римі», мучеництвом в Римі та їх похованням в цьому місті, а також тим, що Рим був столицею імперії і центром перетину комунікацій.
Провідне становище Римської Церкви відноситься документом комісії і до самого Римського єпископа. На цій підставі документ визнає за Римським єпископом «першість честі» і влади. У тексті уточнюється, що Вселенські Собори, хоч скликалися не Папою, а імператором, не могли отримати статус Вселенських без санкції єпископа Риму. Більше того, до Папи застосовується 34-те Апостольське правило («Єпископам всякого народу належить знати першого з них, і визнавати його як голову, і нічого, що перевищує їх владу, не чинити без його думки»). Нарешті, за Папою затверджується право виступати суддею, якщо звинувачений у чомусь єпископ помісної Церкви захоче звернутися до нього. У цьому положенні автори документу посилаються на численні прецеденти з церковної історії першого тисячоліття, коли до Папи зверталися різні богословські партії зі Сходу, які сперечались між собою.
З посиланням на документ, який було прийнято Змішаною комісією на засіданні в Равені в 2007 р., учасники засідання на Криті погодилися, що соборність нерозривно пов’язана з першістю одного з єпископів, а саме – єпископа Риму, першого серед Патріархів. При цьому в документі підкреслюється, що відмінності в розумінні ролі єпископа Риму, які склалися між Сходом і Заходом вже в першому тисячолітті, довгий час не сприймалися як перешкода для взаємного визнання або спілкування Римської і східних Церков.
У вересні 2010 р. у Відні відбудеться наступне засідання Змішаної комісії за участю РПЦ МП.
За матеріалами: Credo.Ru
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
