Лк 10,1-12.17-20
На перший погляд – Ісус, висилаючи учнів на проповідь Царства, закликає їх передусім зберігати бідність: «не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль». Але головним є те, що Ісус наділяє їх владою «наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу»; наділяє силою, яка може зцілювати хворих, виганяти бісів, благословляти – але також і проклинати: нібито незначний жест обтрушування пороху з ніг може привести до дуже страшних наслідків. «Того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому»!
Решта вказівок – це свого роду «моральний кодекс» того, хто володіє такою силою. Такого «кодексу» мають дотримуватися всі, хто володіє будь-якою силою, яка дає перевагу над іншими, аби не використати її для зла. Тим більше, якщо ця сила – божественного походження.
Проте «кодекс», який дає Ісус, має оберігати перед цією силою не тільки тих, на кого ми необачно струсили порох з ніг, але – передусім – самих учнів. Дуже добре знаємо, що може зробити надзвичайна сила або абсолютна влада з тими, хто нею володіє. Сатана, коли спокушував Ісуса у пустелі, теж пропонував Йому використати божественну силу, щоб перетворити каміння на хліб.
Спокуса використати силу для власного збагачення насправді є найлегшою. Найгірша – впасти в гординю.
Коли учні повернулися з радістю, розповідаючи, як демони корилися їм, Ісус відповідає дивно: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка». Про що Він каже? Може, хоче попередити учнів про справжнього ворога, з яким вони поки що не зіткнулися?
Ні. Ісус застерігає учнів від них самих, ставлячи сатану як приклад: він теж був ангелом світла, мав силу і владу від Бога, але піддався спокусі гордині, яка призвела його до падіння.
Ми також маємо різні дари від Бога. Хтось має справжній дар чудотворіння, а хтось – тільки добре серце. Але кожен, навіть найменший дар може призвести до великого гріха, до гордині – матері всіх гріхів. Тому ми не повинні хвалитися отриманими дарами чи здібностями, а тішитися тільки з того, що імена наші записані в Небі!
Іреней Погорєльцев ОР
Жнива і женці. Ягнята й вовки. Ті, хто приймає Добру Новину, і хто її відкидає.
Ісус знову говорить про розділення, яке пронизує світ. Перш ніж відправити учнів на проповідь, описує реальність, у яку вони ввійдуть. Господь не приховує від них майбутніх труднощів, а готує учнів до дивного суворого життя. В Нього незвичний підхід: Він ставить учнів в умови, за яких вони матеріально цілком залежать від доброї волі інших людей, але при цьому максимально вільні від них внутрішньо. Вони повинні прийти беззахисними, беззбройними і прийняти все, що їм дадуть: їжу та її відсутність, гостинність і ворожість, – і поводитися залежно від того, якою буде реакція людей на Добру Новину. На тих, хто їх прийме, «спочине мир», а тим, хто їх відкине, судного дня буде важче, ніж Содомові. Від тих, хто відгукнеться на Слово, Господь велить смиренно приймати все, чим зможуть поділитися, а тим, хто не прийме, – повертати навіть порох з ніг…
Знову очевидна відповідь поборникам «спасіння за просто так»: Царство Боже стає реальністю тільки для того, хто виходить йому назустріч. Так, Царство за словом Господнім наблизилося до всіх, але для одних воно буде зціленням і втіхою, миром і спасінням, а для інших – жахом і загибеллю. На жаль, розділення на світло і небуття невідворотне, а як проляже ця межа, по який бік опиниться людина – тепер залежить не від Господа, а від самої людини, її вибору, її вчинків. Вийде вона назустріч Богові чи ні. Простягне руку з хлібом чи кине камінь…
«Немов ягнята посеред вовків» мають проходити Христові учні світом. Беззбройні зовні, але невразливі внутрішньо. Сильні Істиною, а не хитрістю чи жорстокістю. Готові навіть померти (на жаль, така в більшості випадків доля ягняти серед вовків), але нездатні обернутися на таких само вовків. Як зрозуміти, чи цей християнин ягня, чи перебраний вовк? Ісус каже ясно: Його учень радіє не своїй владі над темрявою і силі виганяти зло, а тому, що він причасний Життю. Істиною неможливо володіти, як майном або силою. Християнське благовістя – це не влада над людьми, а служіння Царству.
фінансово.
Щиро дякуємо!
