Святою Літургією з Новенною до Летичівської Богородиці розпочались увечері, 5 липня, відпустові урочистості у Санктуарії Летичівської Богородиці.
На відпуст до святині прибули групи паломників з Томашполя та Кам’янця-Подільського, які йшли 5 днів. Найдовшу дорогу подолав паломник, який прийшов сам з Бурштина (Івано-Франіквська обл.). За тиждень він подолав близько 270 кілометрів. В день проходив по 40-60 км, зупиняючись не більше двох разів на 15 хвилин.
Паломник з Бурштина прийшов за кілька днів до відпусту. Сімнадцятирічний Володар Овчар, який цього року закінчив школу, розповів, що вже вдруге відбуває паломництво наодинці. Минулого року він пішки ходив до Бердичева.
«Паломництво – це духовне випробування. Звичайно, я міг би поїхати до Кам’янця-Подільського та піти разом з групою. Але я хотів пережити цю дорогу з Богом наодинці. Я маю намір, у якому молився протягом дороги. Також молився щодня 4 частини розарію у намірах Папи, 4 частини – за людей, яких зустрічав по дорозі, та 4 частини – за всіх, хто просив мене про молитву. Крім інший молитов, розмовляв з Богом своїми словами, а також співав голосно, коли ніхто не чув.»
З собою паломник ніс рюкзак, у якому був спальник, одяг, їжа (хліб, овочі та фрукти), пляшка для води.
«Під час паломництва Бог про мене піклувався, – розповів Володар, – я відчував Його присутність і турботу постійно. Одного дня небо затягнуло чорними хмарами і вже мав розпочатися дощ. Я кажу: «Боже, Ти ж знаєш, що я не взяв з собою парасольки», – і дощу не було. У Бережанах я зайшов у придорожнє кафе пообідати. Заплатив за обід 36 грн. Жінка, яка подавала мені їсти, розпитувала куди я йду. Я розповів, що я – паломник. Коли я вже вийшов, вона мене наздогнала і повернула 35 грн. – сказала, що з паломників не можна брати гроші.
Хлопець йшов маршрутом Бурштин – Бережани – Тернопіль – Волочиськ – Хмельницький – Маниківці – Летичів.
«Перший день я ночував у друзів. А потім просився на ніч до храмів. У Волочиську я ночував у храмі на хорах, бо там тривають ремонти і взагалі немає місця. Але священик та парафіяни мене прийняли дуже щиро.»
Першими 5 липня прийшли паломники з Кам’янця-Подільського. Близько 21.00 год. колона з 460 людей з піснями та танцями зайшла до Летичева. «Ми самі круті, бо ми – католики! … Ура – ми прийшли першими! (у попередні роки першими завжди приходили паломники з Томашполя – авт.) … Ми любимо Ісуса та Марію!», – скандували паломники. Їх зустрічали парафіяни на чолі з єпископом Кам’янець-Подільської дієцезії Леоном Дубравським та настоятелем парафії й хранителем святині о. Адамом Пшивуським.
«Світ потребує свідків віри. Ви зараз є цими свідками», – сказав паломникам владика.
Паломники, які пройшли за 5 днів 150 кілометрів, за кількадесят метрів від святині, стали навколішки, щоб подякувати Богу за шлях, який подолали. У цей час черга машин, зупинившись чекала, доки паломники звільнять головну трасу.
«Під час цього паломництва я молився до Бога за хорошу дружину, – поділився з CREDO Роман Феодосієв з с. Іванківці (Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл.), – Я уже увосьме беру участь в паломництві Кам’янець-Подільський – Летичів. Щороку інші враження, але цього – особливі. Нас так багато! Але ми всі, як одна сім’я. Йти не дуже важко. Мозолів у мене немає. Незручності – це теж не страшно. За 5 днів я лише раз спав на ліжку. Радію, що прийшов, але одночасно й сумно, що закінчилось паломництво.»
Отець Роман Пархомцев, керівник паломництва Кам’янець-Подільський – Летичів розповів, що у паломництві брали участь віряни різного віку: матері везли грудних дітей, йшли також паломники, яким
уже далеко за сімдесят років.
«Паломництво – це реколекції в дорозі. Крім фізичних навантажень, паломники моляться, слухають конференцій. Людина може вийти з дому з різними проблемами. Прийде сюди, до Санктуарію, і віддасть їх усі Богородиці. Також паломництво – це прообраз нашого життя, адже усі ми мандруємо до Неба», – сказав о. Роман.
Група паломників з Томашполя, яка прийшла другою, налічувала понад 500 чоловік. Керував паломництвом о. Павло Каліновський.
Тетяна Куліковська, з с. Мурафа разом з чоловіком Віталієм та майже чотирирічною донькою Іванкою прийшли разом з групою з Томашполя.
«Я йшла у паломництві уже восьмий раз. А Іванка – четвертий. У донечки хондродистрофія. Коли я була вагітна, лікарі переконували мене зробити аборт, казали, що дитина все життя буде інвалідом: не зможе ні ходити, ні говорити. Але я не погодилась, бо знала, щоб Бог мені допоможе. Коли малій не було ще рочку, ми вперше взяли її в паломництво. Після першого паломництва Іванка почала тримати голову, після другого – говорити, а після третього – не просто ходити, а бігати. Усе завдяки Матінці Божій. До речі, з чоловіком ми теж познайомились у паломництві. І коли заручились, також пішли до Летичева. І наступного року підемо.»
Помолившись перед іконою Летичівської Богородиці, паломники повечеряли на подвір’ї санктуарію та знову повернулись до храму, де опівночі розпочалась Служба Божа, яку очолив єпископ Леон Дубравський. У ці хвилини у святині триває всенічне чування Руху «Євангеліє життя».
фінансово.
Щиро дякуємо!
