Біблійні роздуми

З читань на ХХІ Звичайну Неділю

29 Серпня 2010, 17:07 1136 Іреней Погорєльцев ОР, Лівон Романівський, Католицький Вісник

Лк 13,22-30

Є багато людей, які щиро вважають себе християнами, бо були охрещені й кілька разів заходили до церкви поставити свічку. Дехто вважає себе віруючим, але до церкви не ходить; деякі відвідують церкву регулярно, аби… віддати належне традиції. У церкві шукають: самого себе – сфери для самореалізації; спільноти, де можна мати психологічний комфорт; «пастиря» – духовного лідера, на якого можна було б покласти відповідальність за своє життя; "отари", аби пасти її згідно зі своїми ідеологічними принципами. Так, усе це стосується не тільки мирян, а й священиків, багато з яких вибирають шлях служіння зовсім не заради Царства Небесного. Але об’єднує цих людей оманлива свідомість (деколи навіть упевненість), що вони живуть разом з Христом – «їдять і п’ють перед Ним, і на їхніх вулицях Він навчає».

Що означають слова Ісуса «силкуйтеся ввійти тісними ворітьми», або: «тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя» (Мт 7,14)? Так, це метафора. Воротами і дорогою є земне життя, яке має бути для нас шляхом і брамою до життя вічного. Чи насправді наше життя є для нас тісним? Йдеться не про скромні умови помешкань, а про тісноту духовну. Можливо, що ні; життя може бути просторим. Матеріальний світ, який нас оточує, видається безмежним, і ми не відчуваємо в ньому жодної тісноти. Цей світ – досить широке поле для реалізації амбіцій, додаймо – суто земних амбіцій. Але можливо, що світ насправді для нас тісний, і ми задихаємося, оточені його матеріальністю. Цю істину підказує нам спрага душі, яка покликана до вічності – справжнього і нескінченного простору. Тоді розуміємо, що Всесвіт, який здавався нам безмежним, – це тісна клітка; що амбіції, які, як нам здавалося, сягають неба, – насправді маленькі стрибки через калюжі; а всі ті блага, в яких ми покладаємо надію на цьому світі, – тенета, що захопили нас у полон. Тоді разом із Давидом взиваємо: «В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю» (1 Сам 22,7; Пс 18,6), і Господь чує наш голос і виводить нас на просторе місце.

Іреней Погорєльцев ОР

Як на мене, пострадянські люди мусять мати особливі відчуття, читаючи про перших і останніх у черзі. Спадають на думку черги за всім чим завгодно у веселі часи тотального дефіциту. Пам’ятаєте, як з четвертої ранку вишукувалися у чергу за «макулатурними» книжками? Але це були шляхетні черги, які звеличували дух. Набагато гіршими були черги за туалетним папером, що принижували людську гідність, а черги за горілкою наприкінці 1980-х?.. Хвороблива уява малює картинку, як перед воротами св.Петра вишикувалися або з’юрмилися тлуми людей, доводячи своє право на…

Як часто нам здається, що ми маємо право на…, бо… Три крапки тут тому, що формула універсальна і кожен може підставляти свої ікси та ігреки. Останнім часом часто замислююсь, звідкіля така людська самовпевненість? Виходячи з Євангелія, це просто людська природа, а тому застереження, яке дає нам Господь, актуальне сьогодні, як і двадцять п’ять років тому в радянських чергах, як і дві тисячі років тому, коли Ісус проповідував на вулицях Єрусалиму.

Сьогоднішнє читання закликає нас до самозаглиблення і самоаналізу: чи насправді ми такі добрі, як про себе думаємо?.. Варто суворіше до себе ставитися. Знаючи, що Господь милосердний, часто сподіваємося на Його милість і любов до нас, а тому очікуємо на те, на що, напевно, не завжди заслуговуємо.

Напевно, складно адекватно оцінювати себе, свої вчинки, ставлення до Господніх заповідей та їх виконання. Набагато легше кивнути головою на сусіда: «Що там я? От Василь із сусіднього будинку, так от він – так…» Озирнешся довкола – стільки несправедливості, негідних учинків! Невже ці всі люди стануть у чергу перед воротами?…

Сьогодні нам укотре нагадують: негоже забувати про свою колоду в оці, а також не варто пробувати розгадати Боже Провидіння. Все одно наприкінці все станеться тільки так, як Він вирішить, бо Він знає про наші вчинки, думки, недбальства, все те, що ми іноді забуваємо, стоячи навколішках у конфесіоналі. Тож не дивуймося, що наприкінці останні стануть першими, і навпаки.

Лівон Романівський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит серпень-вересень
Зібрано Залишилося зібрати
39417грн
25826грн
Потрібно зібрати
65243грн
Залишився
1день
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: