На Закарпатті проголошено блаженним українського мученика — священника Петра Павла Ороса. Його мученицька смерть стала свідченням віри та вірності Євангелію, а його приклад заохочує християн бути винахідливими в любові.
Україна має чергового мученика, прославленого на вівтарях. У суботу, 27 вересня 2025 року, в с.Білках на Закарпатті відбулась урочиста беатифікація мученика за віру — греко-католицького священника Петра Павла Ороса. Він віддав своє життя, залишаючись вірним Богові й Церкві, і став символом незламності та свідком віри, повідомляє Vatican News.
Божественну Літургію з цієї нагоди в селі, де священник був парохом (настоятелем), очолив Преосвященний владика Теодор Мацапула, єпископ Мукачівський. Чин беатифікації, представляючи Святішого Отця Лева XIV, звершив кардинал Ґжеґож Рись, архієпископ Лодзький (Польща). Він латиною зачитав Апостольського листа Папи Лева XIV, яким проголошується мучеництво отця Петра Павла Ороса, а датою літургійного вшанування визначено 27 серпня. Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас зачитав цей документ українською мовою.
Під спів величання блаженному священномученикові урочисто внесено його мощі. У цій визначній події єдналися в молитві, зокрема, Глава УГКЦ Святослав Шевчук, Голова конференції єпископів РКЦ в Україні єпископ Віталій Скомаровський, єпископи обох обрядів з України та з‑за кордону, очільники греко-католицьких Церков Словаччини та Угорщини, а також численне духовенство, монашество й вірні.
Ікона з сайту Carolinabyzantine.com
Мученик Петро навчав своїм життям
У своїй проповіді кардинал Ґжеґож звернув увагу насамперед на пам’ять, яку про нового блаженного зберегли вірні Мукачівської греко-католицької дієцезії. Він зазначив, що «ті, які його вбили, хотіли також убити і пам’ять про нього. Але цього не сталось! Отець Петро збережений у вашій пам’яті!»
Саме пам’ять про нього «виразилася десятками свідчень, які привели його сьогодні до небесної слави», — як це висловив кардинал Рись. Він зазначив, що «не збереглося жодної написаної з його проповідей ані одна з його численних катехиз — жодного письмового тексту. Він не навчав писаним словом; важливішим від того, що говорив, було те, як він жив. Він навчав життям. Прикладом. (…) У сьогоднішньому світі, розшарпаному страшними війнами, розділеному як ніколи, — у світі, де людина втратила здатність глибокої зустрічі і страждає на страшну самотність, ми потребуємо таких людей, як отець Петро».
На звершення проповіді архієпископ Лодзький підкреслив, що блаженний Петро Павло Орос «стоїть поруч зі своїм єпископом і вчителем, мучеником, блаженним Теодором Ромжею», а також із «численними співбратами-священниками, як і він: арештованими, переслідуваними, катованими, вбитими, померлими у тюрмах. Стоїть і навчає нас…любові!»
Життєвий шлях блаженного
Петро Павло Орос народився в с.Бірі 14 липня 1917 року, неподалік Ньїредьгази, тоді ще в Австро-Угорській імперії, у сім’ї священника Івана Ороса та його дружини Єлизавети Раковської. В ранньому дитинстві осиротів, виховувався в сімʼях родичів. У 1937 році, відчувши покликання продовжити сімейну традицію як священник, вступив до семінарії в Ужгороді, а 18 червня 1942 року був неодруженим рукоположений на священника у селі Доманинці Мукачівської греко-католицької єпархії, і одразу скерований на служіння в с.Великі Ком’яти. Вже за два роки Закарпаття зайняла Червона армія, а з нею прийшли переслідування Церкви, терор, погрози, арешти, заслання на Сибір, убивства. Це не знищило дух отця Петра Ороса. У часи заборони діяльності Церкви отець служив по ночах. Уночі переходив від села до села, служив Літургію, сповідав, хрестив, вінчав, хоронив, а передусім звіщав Добру Новину. Багато разів його затримувала міліція, брали на допити, які супроводжувалися побиттями. Незважаючи на переслідування та побиття, він жодного разу не нарікав, але завжди казав, що Церква воскресне.
Мученицька смерть
Смерть отця Петра Ороса, як і все його життя, прийшла до нього в дорозі, в русі. Він поспішав до помираючого, проте цього разу не встиг. 28 серпня 1953 року офіцер міліції не дозволив йому сісти на потяг у селі Сільце, і в декількох метрах від придорожнього хреста, вистрелив йому в голову, через що священник помер. Блаженний мученик Петро Павло Орос залишився вірним Христові, своєму покликанню та своїм вірним, служачи їм аж до останнього подиху. Свідчення його віри та вірності Євангелію є силою та заохоченням для всіх християн. Папа Франциск 5 серпня 2022 р. затвердив декрет Дикастерію в справах канонізацій про визнання мучеництва отця Ороса. Відкладена через смерть Папи Франциска беатифікація священника МГКЄ відбулася в суботу, 27 вересня 2025 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
