9 вересня виповнилося 20 років з дня трагічної загибелі православного священика Олександра Меня. Він був вбитий вранці 9 вересня 1990 року по дорозі до церкви. Не зважаючи на те, що розслідування цього злочину знаходилося під особистим контролем президентів СРСР і Росії, він так і залишився нерозкритим. Книги Олександра Меня, перекладені багатьма мовами, досі викликають величезний інтерес в Росії і за її межами. У трагічну річницю про Александра Меня і його спадщину говорять священики, правозахисники, учені.
22 січня цього року Олександру Меню виповнилося б 75 років. Він став священиком в 1958 році, після того, як його вигнали за релігійні переконання з Московського хутрового інституту. Олександр Мень заснував Російське біблійне товариство, Загальнодоступний православний університет, часопис «Світ Біблії». Він написав декілька богословських книг, серед яких особливо виділяється праця «Син Людський», опублікований в Брюсселі в 1969 році. У Росії ця книга була видана вже після його смерті.
Олександр Мень часто виступав із закликами запозичувати в інших конфесій гнучкість, здібність до діалогу, що викликало різко негативну реакцію ортодоксальних православних богословів. Йому багато раз погрожували, а 9 вересня 1990 року – рівно двадцять років тому – Мень був вбитий. Він квапився в Храм на ранішню Літургію, вбивця підійшов до нього ззаду і ударив сокирою по голові.
Злочин, розслідування якого було узяте під контроль президентом СРСР Михайлом Горбачевим, а потім і президентом Росії Борисом Єльциним досі не розкрито. На місці вбивства священика споруджений хрест.
Священик Микола Гайнов згадує про своє знайомство з Олександром Менем:
– Я був давно знайомий з отцем Олександром, приблизно з 1968 року. Він був дуже добрим пастирем. Ми з ним познайомилися в Тарасівці, де він служив в храмі. Згодом він став другом нашої сім’ї, трьох моїх дочок вінчав в цьому храмі в Новому селі. Я завжди відчував особливу доброту, яку він поширював навколо себе, особливий дар проповіді, дар слова Божого. Таких пастирів, на превеликий жаль, зараз майже не залишилося.
Правозахисник Валерія Новодворськая, згадуючи про Олександра Меня, говорить, що він давав людям етичну опору:
– Він учив їх добру. Якби всі священики були такі, як отець Олександр, то Росія була б християнською країною, а не залишилася б «заскорузло-середньовічно-язичницькою. У руках РПЦ християнство зробилося абсолютним язичництвом, аж до поклоніння ідолам і кумирам, типу Лужкова, Путіна, Медвєдєва.
Ще отець Олександр учив читати: читати Біблію, читати Євангеліє, робити власні висновки. Це, до речі, основа протестантизму – уміння працювати з джерелами. Людина наодинці з Богом і з його словом, із словом гуманізму, повинна уміти знатися на цьому сама, а не відбарабанювати, як папуга, молитви і стукатися чолом об підлогу.
Священик Яків Кротов згадує Олександра Меня по-своєму:
– Насправді, і священиків багато, і проповідників багато, і слава Богу. Але всі ми в порівнянні з отцем Олександром просто «тьху». Це найсумніше, але і найприємніше, що була така людина. Я процитую Володимира Львовича Леві, нашого чудового психолога, в якого спогади про отця Олександра названі однією короткою фразою «Приходило живе щастя».
Доктор фізико-математичних наук Олександр Белавін став похресником Олександра Меня в нелегкі часи:
– Я завжди захоплювався отцем Олександром. Хрестив він мене в 1971 році, все відбувалося не в самій церкві, а в будиночку. Отець Олександр розумів, що у мене можуть бути неприємності, я викладав тоді в університеті Горького, і він мене охрестив, так би мовити, таємно. Без нього мені було б важко прийти в церкву. Я був віруючою людиною, я вірив і в Христа, і в Бога, і в творіння, час від часу заходив в храм на службу, але зустріч з Христом і з церквою сталася завдяки спілкуванню з отцем Олександром.
За матеріалами: Радио Свобода , Milites Christi Imperatoris
фінансово.
Щиро дякуємо!
