Коментуючи перед молитвою «Ангел Господній» Ісусову притчу про нечесного управителя, Папа Лев XIV наголосив: усе, що ми маємо, наше життя — це Божий дар, який потрібно використовувати для творення мереж дружби й солідарності, для добра, для побудови більш справедливого, рівноправного та братнього світу.
Коментуючи цю притчу в неділю, 21 вересня 2025 р., Святіший Отець зазначив: вона спонукає замислитися зокрема над використанням матеріальних благ і над тим, як ми користуємося «найціннішим з‑поміж усіх [благ], яким є наше життя», повідомляє Vatican News.
Всі будемо покликані звітувати
Управитель, від якого господар вимагає звіту, — це говорить нам про те, що «ми не є володарями нашого життя ані благ, якими користуємося», бо все це дав нам Господь, Він довірив це «нашому піклуванню, нашій свободі й відповідальності».
«Одного дня ми будемо покликані звітувати про те, як розпоряджалися собою, нашими благами і ресурсами землі — як перед Богом, так і перед людьми, суспільством, і передовсім перед тими, хто прийде після нас». Наступник св.Петра, зауважив, що управитель із притчі дбав лише про свій достаток; а змушений замислитися над майбутнім, усвідомлює, що «накопичення матеріальних благ не є найважливішим, бо багатство цього світу минуще». Підробляючи розписки боржників, він відмовляється від своєї частки, щоби здобути «друзів, які будуть готові допомогти йому та підтримати його».
Критерій егоїзму та критерій дарування
У контексті цієї притчі Ісус каже до слухачів: «Набувайте собі друзів з неправедної мамони, щоб коли її не стане, прийняли вас до вічних осель». Як зауважив Папа, цей управитель «спромігся знайти спосіб набути собі друзів», тобто вийти «із самотності свого егоїзму». І тому ми, що є учнями Ісуса та живемо в світлі Євангелія, тим більше повинні «використовувати блага світу й наше життя, думаючи про справжнє багатство, яким є дружба з Господом і з ближніми».
«Ми можемо слідувати критерію егоїзму, ставлячи багатство на перше місце і думаючи тільки про себе; але це ізолює нас і поширює отруту суперництва, що часто породжує конфлікти. Або ж можемо визнати все, що маємо, Божим даром, даним в управління, і використовувати його як інструмент для спільного використання, щоби творити мережі дружби й солідарності, чинити добро, будувати більш справедливий, рівноправний і братерський світ», — сказав Лев XIV. На завершення він запросив молитися до Пресвятої Діви, щоб «Вона заступалася за нас і допомагала добре управляти тим, що Господь нам доручає, робити це справедливо й відповідально».
Чеснота справедливості спрямована на спільне благо
Роздуми над євангельським уривком із недільних літургійних читань продовжили тему, яку напередодні в суботу, 20 вересня 2025 р., Папа представив у ювілейній загальній аудієнцї на площі св.Петра. Зустріч із паломниками була приурочена Ювілею працівників юстиції — тим, хто тією чи іншою мірою залучений у сферу цивільного та церковного права.
Лев XIV зазначив, що справедливості не можна зводити лише до простого застосування закону, обмежувати суддями чи процедурними аспектами, бо вона покликана «виконувати вищу функцію в людському співіснуванні» та є «головним засобом для побудови спільного блага в кожному суспільстві».
«Справедливість, по суті, поєднує гідність людини, її відносини з іншими та вимір спільноти, що складається зі співіснування, структур та спільних правил, — пояснив він. — Ідеться про кругообіг соціальних відносин, що ставить у центр цінність кожної людини, яку необхідно захищати за допомогою справедливості перед різними формами конфліктів, що можуть виникнути в індивідуальних діях, або перед втратою здорового глузду, яка може торкнутися навіть органів влади та інших структур».
За словами Папи Лева, справедливість це насамперед чеснота, тобто — як зазначає Катехизм Католицької Церкви — міцна і стала позицією, що спрямовує поведінку людини згідно з розумом і вірою та полягає в «постійному і твердому бажанні віддати Богові й ближньому те, що їм належить».
Частина заповіді любові
Сила прощення, яка є частиною заповіді любові, «виявляється як складова справедливості, що здатна поєднати надприродне з людським», — зазначив Святіший Отець. «Отже, євангельська справедливість не відкидає людської, але піддає її переоцінці та переосмисленню: вона заохочує іти завжди далі, бо спонукає до пошуку примирення. Насправді зло треба не тільки засуджувати, але й виправляти, і для цього необхідний глибокий погляд на благо окремих людей і на спільне благо». Це важке завдання — але не неможливе.
Справедливість стає конкретизованою, коли вона спрямована на інших, де кожний дістає належне, «аж до досягнення між людьми рівності в гідності й можливостях». Таким чином, справжня рівність — це не формальне урівнення перед законом (яке є «необхідною умовою для належного звершення правосуддя»), а можливість для всіх реалізувати свої прагнення; а також бачити, що права, властиві їхній гідності, «гарантує система спільних цінностей, здатних надихати норми і закони, на яких базується функціонування інституцій».
Святіший Отець зазначив, що працівників правосуддя спонукає до дії «пошук і відновлення забутих цінностей у співіснуванні».
Святий Августин писав: «Справедливість не є справедливістю, якщо вона не є одночасно розсудливою, мужньою і поміркованою», — процитував Папа Лев. «Для цього необхідна здатність завжди мислити у світлі істини й мудрості, тлумачити закон, заглиблюючись у його суть, виходячи за межі суто формального виміру, щоб осягнути глибинний сенс істини, якій ми служимо». Лев XIV навів слова Господа Ісуса про блаженство голодних і спраглих справедливості (пор. Мт 5,6): справедливість вимагає «особистих зусиль задля тлумачення закону якомога більш людяно» та спонукає прагнути до «насичення», якого можливо досягти лише у вищій справедливості, поза межами конкретних ситуацій.
Справедливість, на якій мають базуватися закони
Відтак Папа звернув увагу над численні країни й народи, «голодні й спраглі справедливості», — адже умови їхнього життя несправедливі й нелюдські. Він заохотив у контексті сучасної міжнародної ситуації застосовувати такі «постійно актуальні судження» св.Августина, записані у творі «De civitate Dei»:
«Без справедливості неможливо управляти державою; є неможливим забезпечити правосуддя в державі, де немає справжньої справедливості. Дія, що здійснюється відповідно до закону, безумовно здійснюється відповідно до справедливості, і неможливо, щоб дія, яка здійснюється проти справедливості, здійснювалася відповідно до закону».
фінансово.
Щиро дякуємо!
