Ви заблукали чи потрапили в неприємну ситуацію в чужій країні? Якщо це сталося в Італії, слід знайти парафію і при ній Centro d’ascolto – Центр уваги.
Ви заблукали чи потрапили в неприємну ситуацію в чужій країні? Якщо це сталося в Італії, слід знайти парафію і при ній Centro d’ascolto – Центр уваги. Це зовсім не те, що в нас розуміють під церковним осередком для бідних, богадільнею або ж службою довіри. Йдеться про ініціативу, яка виникла не в урядових кабінетах, а в головах і серцях пересічних людей. Позаяк вона діє на основі розгалуженої структури благодійної організації «Карітас», то правильніше назвати її народною ініціативою. Вона має на меті вирішити суспільні проблеми, зокрема допомогти соціально незахищеним верствам населення не залишитися на самоті зі своїми труднощами, а також зорієнтувати іноземця в країні. У Центрі уваги вислухають кожного, нададуть інформацію, допоможуть написати заяву в державну установу, а також знайти роботу й житло. У зв’язку зі збільшенням імміграції частими гостями є іноземці. Для них це не лише місце пошуку роботи, а й пункт орієнтації на чужині.
Центр відкритий двічі на тиждень, у ньому працюють кілька волонтерів. Осередки діють при парафіях і належать до «Карітас». Волонтери – це не соціальні робітники й не представники церкви, а звичайні люди, які присвятили свій час цій громадській діяльності. Вони ведуть базу даних – у зошитах за спеціально розробленою системою записують відвіду вачів: і тих, хто потребує допомоги, й тих, хто її пропонує. Практично волонтери створюють інформаційну мережу власного середовища, яка дає змогу розв’язати складні ситуації, знайти роботу, надати потрібну інформацію. Центр уваги – своєрідна антена, яка дозволяє пізнати стан бідності цього терену. Тут усе залежить від окремих осіб – їхньої доброї волі й уміння. Успіх Центрів уваги передбачає роботу також серед самих волонтерів, аби вони розуміли мету своєї допомоги й уміло добирали методи. Раз на місяць відбуваються наради керівників парафіяльних осередків, вони діляться спостереженнями, щоб краще орієнтуватися в ситуації й потребах середовища. Видають спеціальні документи, які вчать основ соціальної діяльності, проводять тренінги та робочі зустрічі. Самі волонтери також проводять акції для висвітлення своєї активності й заохочення інших.
Центри уваги виникли як ініціатива звичайних парафіян, які почувалися відповідальними за власне середовище. Вони побачили потребу роздивитися довкола й помітити у великому місті самотніх, розгублених та бідних людей, часто замкнутих на своїх проблемах, котрим подеколи просто достатньо виговоритися. Волонтерами зазвичай стають люди, які мають вільний час, – це домогосподарки й пенсіонери. Центри відрізняються один від одного залежно від ситуації середовища й активності волонтерів. Інколи вони самі намагаються встановити контакт із тими, хто потребує уваги. Зокрема, в одному з містечок у регіоні Ломбардія прагнули допомогти українцям, які, зневірившись у законі, боялися звернутися по інформацію і допомогу та намагалися владнати свої труднощі нелегальними методами.
Ідея таких центрів базується на християнському Євангелії, вона є вираженням милосердної християнської спільноти, кожна дія якої має спиратися на здатність слухати й бути уважним до іншого. Слухати – означає спілкуватися, себто розуміти іншого, звертатися до нього, приймати і залучати його до спільноти. Слухати людей, аби вони відновили довіру до себе самих, оцінили ситуацію, в яку потрапили, й були спроможні налагоджувати конструктивні стосунки з іншими. Адже слухати – це фундамент для побудови людської спільноти. Усвідомлення цього й стає запорукою активної громад ської ініціативності, яка свідчить не лише про віру окремих християн, а й про укорінення християнських цінностей у європейському суспільстві. По суті – це громадська інституція, покликана сприяти поширенню культури солідарності.
Організації, як і держави, творять конкретні люди, від яких залежить, повстане бездушна система, механізм, а чи спільнота права, відмінна від суспільства у марксистському розумінні, де відсутнє поняття особи, яка є лише сукупністю суспільних зв’язків і повністю від них залежить. Треба розуміти громадянське суспільство не як політичну діяльність різних товариств і груп, а як інституцію сенсу, простір діалогу, де втілюються цінності, значення й норми, в сукупності творячи лад. Суспільство в такому розумінні є найкращим місцем для розкриття особистості та здійснення мирної співпраці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
