Римо-кат.: Свв. Корнелія, Папи, і Кипріяна, єпископа, мучеників
(черв) Обов’язковий спомин
Греко-кат.: свщмч. Антима, єп. Нікомидійського
прп. Теоктиста, спосника великого Євтимія
Римо-католицький календар
Свв. Корнелія, Папи, і Кипріяна, єпископа, мучеників
(черв) Обов’язковий спомин
Перше читання
1 Кор 15, 1-11
Читання з Першого послання святого Павла Апостола до корінтян
Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, – ви повірили надаремно. Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням; і з’явився Кифі, тоді Дванадцятьом; після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді – всім апостолам; нарешті з’явився і мені, – наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили. Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 118(117)
Дякуйте Богу, бо Господь наш добрий
Дякуйте Господеві, бо добрий; *
милосердя Його повіки.
Хай скаже дім Ізраїля: *
«Милість Його повіки!»
Правиця Господня піднялася *
правиця Господня об’явила силу.
Я не вмру, я житиму *
І розповідатиму про діла Господні.
Ти єси Бог мій, і я дякую Тобі, *
о Боже мій, Тебе я буду возносити.
Дякуйте Господеві, бо добрий, *
бо вічна Його милість.
Спів перед Євангелієм
Мт 11, 28
Алілуя, алілуя, алілуя.
Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені,
і Я облегшу вас.
Євангеліє
Лк 7, 36-50
† Читання святого Євангелія від Луки
Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: «Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, – що вона грішниця!» Ісус у відповідь промовив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». А той промовив: «Кажи, Вчителю!» «Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий – п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?» У відповідь Симон сказав: «Думаю, що той, якому більше подарував». І Він сказав йому: «Правильно ти розсудив» Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: «Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить» А до неї Він промовив: «Прощаються твої гріхи». Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: «Хто ж Він, що й гріхи прощає?» Він же сказав жінці: «Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!» Слово Господнє.
Греко-католицький календар:
свщмч. Антима, єп. Нікомидійського
прп. Теоктиста, спосника великого Євтимія
Ап. – Еф. 225 зач.; 4, 14-19.
14. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. 16. Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17. Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18. бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.
liturgia.alfaomega.org.ua , ecumenicalcalendar.org.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
