Недільний вечір навечір’я Празника Воздвиження Чесного Хреста став для нашої Чернечої Родини Воплоченого Слова особливо святковим, бо всі ми стали учасниками прийняття до Згромадження двох нових братів.
Відправу Великої Вечірні з Литією очолив Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії, Єпископ-Опікун для монашества Києво-Галицького Архиєпископства УГКЦ.
Співслужили отці Згромадження (о. Софрон Зелінський, вікарій настоятеля Делегації, о. Йосафат Бойко, магістр Новіціату, о. Григорій Рогацький (від’їдає до Італії для опіки українських семінаристів-монахів нашого Згромадження), о. Йосиф Попович, о. Йосиф Монтес, о. Ігор Тузик, (ІІІ Чин ВС) та о. Дмитро Кубацький, о. Зіновій Касько (парох с. Радча), та о. Іван Петрів (парох с. Микитинці), два останніх парохи двох братів, які приймали монаший постриг.
Співали Вечірню ббрати-семінаристи, однокурсники наших новооблечених.
В обряді облечин, що здійснювався, відображено глибину монашої посвяти.
Під час відправи, після читання, кандидати вийшли перед іконостас, зробили три доземні поклони і вклякнули.
Владика Тарас, сидячи у царських воротах сказав: «Брати, возлюблені в Христі, чого бажаєте для себе?», на що кожен з братів відповів: «Просвічений світлом Божої благодаті, знаю і є переконаний, що все те, що світ уважає великим і чим величається, є пустим, і є нічим іншим, як тільки марною суєтою. Боже Милосердя дало мені намір – непохитну постанову для того, щоби відректися всіх речей цього світу, з більшою свободою служити Христові, гарячіше Його любити і якнайдосконаліше наслідувати Його життя. Тому я переконаний, що Бог кличе мене провести останок мого життя в Згромадженні Воплоченого Слова, щоби, підкоряючись з охотою та вірністю, поручити спасіння моєї душі Божій волі» і далі, звертаючись до о. Йосафата, сказав: «Тому прошу Вас, преподобний отче-настоятелю, щоб ви задля любові Ісуса Христа нашого Спасителя та Діви Марії зволили прийняти мене до цього Згромадження, в котрому надіюся з допомогою Божої благодаті, витримати до кінця».
Відтак, брати, кожен зокрема, підходили до Настоятеля, вклякали, а настоятель читав кожному молитву:
«Коли бажаєш з любові до Ісуса Христа і Діви Марії бути прийнятим до нашого Згромадження і досконало віддатись Богові, то я, владою мені даною, приймаю тебе, як члена, що є гідний надягнути на себе габіт нашої чернечої родини, в котрій, як надіюсь, витримаєш вірно аж до кінця. І даю тобі чернече ім’я (…) на честь святого (…), який від тепер буде твоїм Покровителем. В ім’я Отця, і Сина і Святого Духа. Амінь».
В часі цієї молитви брати отримали нові імена: бр. Михайло отримав ім’я Антонія в честь Преподобного Антонія Печерського, а брат Тарас – Теодосія – в честь Преподобного Теодосія Печерського, зачинателів монашества на наших землях.
Опісля брати лежали хрестоподібно на підлозі в часі єктенії. Ці прохання були за братів-монахів: «Ще молимось, щоб Господь Бог наш Ісус Христос благословив добрі наміри і діла цих слуг своїх і зволив щасливо і успішно, без різних перешкод і на свою славу, сповнити все силою та благодаттю Пресвятого свого Духа… Ще молимось, щоб Ангел Хоронитель оберігав їх від всякого зла та відганяв від них різних нечестивих духів силою та благодаттю Пресвятого свого Духа… Ще молимось, щоб Господь Бог взяв під свою опіку цих слуг своїх і дозволив їм витривати в доброму до кінця…». В всі присутні відповідали потрійним «Господи помилуй».
Відбулося прийняття габітів – монашої одежі: брати вклякнули перед іконостасом, а Настоятель промовив: «Прийшов час, щоб одягнути габіт нашого Згромадження. Тому ще раз питаю вас, чи маєте тверде та непохитне рішення і постанову — віддатися щирим серцем Богові, і по змозі сил наслідувати найсвятіше життя Ісуса Христа?», на що брати відповіли: «Так, всечесний отче». А опісля на запитання «Чи бажаєте наслідувати Ісуса Христа життям у чернечій спільноті Воплоченого Слова?», брати відповіли: «Так, бажаю».
Опісля брати зачитали привселюдну Заяву, в якій зокрема сказали: «Бажаю жити в такому стані, що досконаліше наслідує і постійно свідчить в Церкві таку форму життя, яку Син Божий вибрав, коли прийшов на світ, щоб в практикуванні євангельських рад бути подібним до Сина Божого, що стався чоловіком. Нехай Пресвята Діва Марія дасть мені ласку витривання в цьому аж до смерті». А Настоятель завершив заяву словами: «Пам’ятайте завжди, брати, те, що самі ви свобідно і без примусу заявили Богові та всім отцям, братам і сестрам. На пам’ятку вашої доброї волі та бажання Згромадження подає вам повсякденний знак — свою монашу одіж, щоб, вживаючи її, ви старалися вірно йти вибраним шляхом, на який Господь вас покликав».
Після цього відбувся постриг, який здійснив Владика Тарас, мовлячи: «Постригається брат наш Антоній (а потім Теодосій) волоссям голови своєї на знак цілковитого віддання себе Господу Богу на служіння, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Владика благословив габіт, подаючи кожному зі словами: «Одягнись, сину, в Господа Нашого Ісуса Христа, носячи завжди в Твоїм тілі Його умертвлення! Зодягається брат наш (Антоній-Теодосій) в одежу духовної радості, щоб відкинути та перемогти всі журби і смутки, які приходять від лихого, від тіла, та від світу, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Подав пояс, кажучи: «Нехай підпереже Тебе Господь поясом віри і чистоти в Христі Господі нашім», а потім хрест зі словами: «Прийми, сину, цей хрест Христовий, щит віри, яким зможеш відвертати всі стріли лукавого, завжди маючи на думці слова Христові: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мк. 8,34)». На ці слова кожен брат цілував хрест і казав: «Нехай умру, Господи, з любові до Тебе, бо Ти з любові до мене зволив померти».
Закінчився обряд облечин піснею «Блажен муж». А одягати монаший габіт братам допомагали їхні парохи.
Вечірня закінчилася Литією, після якої Владика привітав присутніх і родину від імені наших Владик Володимира та Софрона, а о. Магістр подякував всім присутнім за спільну молитву та розказав історію покликання великого святого Йоана Боско.
фінансово.
Щиро дякуємо!
