Вперше у Львові, у конференц-залі собору Святого Юра з благословенням владики Йосифа (Міляна), голови Пасторально-місійного відділу УГКЦ та єпископа Львівського Ігоря (Возьняка) 30-31 жовтня відбулася зустріч мігрантів, їхніх родин та усіх, хто цікавиться та займається цією темою, повідомила CREDO Іванна Рижан.
Зустріч була зініційована УГКЦ. Організатор – о. Василь Поточняк – виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УККЦ. У ній взяли участь представники Комісії УГКЦ у справах мігрантів, громадських організацій, благодійних фондів, освіти, соціальні працівники, ті, хто безпосередньо пережив досвід заробітчанства, їхні діти, родичі, знайомі та інші, котрих цікавить ця проблема.
Метою зустрічі було поєднати у молитві людей, котрі переживають цю проблему, познайомити їх та вислухати, допомогти зрозуміти мотиви дій та психологію людини, котра опинилась у важких соціально-економічних обставинах життя, та запропонувати певні виходи, заохотити до зорганізування географічно-територіальних осередків (при храмах) у своїй місцевості, щоби люди могли звернутись туди за порадою. налагодити співпрацю між різними структурами та організаціями, котрі мають дотичність до цієї проблеми, запропонувати створення при кожній парохії таких молитовних груп мігрантів, де б вони не почували себе відірваними і самотніми серед своїх.
Серед іншого, йшла мова про пам’ятник заробітчанам, який планується звести у Зарваниці.
Близько 20 год., у соборі Святого Юра, з нагоди 66 річниці поховання митрополита Андрея Шептицького, владика Йосиф відслужив панахиду за упокій душ спочилих провідників Церкви, котрі поховані у крипті собору.
Опісля з благословенням єпископа та напутніми словами: «Нехай усі, хто поїде, чи погляне із вікна своєї теплої хати на ваші червоні каганці і ваш рух до Бога, вздихнуть до нашого митрополита Андрея за наше краще майбутнє. І, може, десь, в якійсь хаті, на Яворівщині, знову прийде якийсь малий Андрей, котрий стане пророком народу і провідником Церкви. Бо якщо не буде серед нас тих, котрі переймуться долею народу, а будуть лише шукати вигідного, комфортного життя і не підуть у цю жовтневу холодну пору на прощу до Бога, то це лишиться лише на листку і в літературі і не матиме воно продовження» вперше вирушила вулицями Львова нічна піша проща у с. Страдч.
140 осіб із міст Самбора, Яворова, Дрогобича, Стебника, Києва, Львова, Івано-Франківська, Трускавця взяли участь у нічній прощі.
У селі Рясне, близько опівночі, мали нагоду молитися на могилі о. Олексія Зарицького, котрий пережив часи радянської системи і не втратив віри. Зі слів сестри-монахині Констанції, котра близько знала отця, він перед смертю звертався до людей зі словами: «Благаю вас, не зрадьте віри батьків».
Дорогою мали перепочинок, де відбувалася праця в групах на тему: «Що я роблю для того, щоб моя віра розвивалася».
У Страдчі о 6.00 год. відбулася подячна Літургія, яку відслужив о. Василь Поточняк, а після неї Хресна дорога, під час якої всі молилися за душі невинно вбитих (абортованих) дітей.
Звертаючись словами із Євангелія про гадаринських біснуватих, отець задав питання присутнім: «Чому люди прогнали Ісуса?».
«З одного боку, ми просимо: «Господи, прийди і вселися в нас, але не коштом того, щоб я втратив якусь копійку. Ми хочемо, щоби Бог прийшов до мене, моєї родини, України, але жодного кошту не даємо. Хочемо, щоб прийшов Ісус, але нічого не нарушив у нашому житті. Щоб ми як осуджували, так і надалі були суддями. Хочемо, щоби Він був і прийняв нас у своє Царство, але такими грішними, себелюбними і гордовитими. А Бог так не робить. Він приходить до кожного з нас, але бажає змінити нас, бажає, щоб ми стали богоподібними, щоб ми не ставили на перше місце земне, а Боже.
Повертаючись додому, не криймо ласку християнства, ділімося тим, що пережили. Тим ми є багаті. Це найкращий спосіб проповіді нашого життя».
фінансово.
Щиро дякуємо!
