Багатотисячне святкування, що заповнювало площу перед санктуарієм Богородиці в Бердичеві, змінилося різким обмеженням ковіду, коли стільці були розставлені через півтора метри один від одного. Тепер маємо «традицію» свят під час війни.
Про особливості такого святкування розповідає Хранитель бердичівського санктуарію о. Віталій Козак OCD.
Де будемо святкувати?
В охороні паломників і санктуарію за умов воєнного стану задіяні і Служба безпеки, і військові, і поліція, районна та обласна військові адміністрації. Тому щороку доводиться домовлятися, як саме виглядатиме святкування. В рік вторгнення дозволили святкувати тільки в нижньому храмі; пізніше вже можна було збиратись у верхньому.
Цього року святкування урочистості Божої Матері Бердичівської також відбудеться у верхньому храмі.
Для учасників, яким забракне місця всередині, трансляція богослужіння відбуватиметься на телебім.
Парафіяни вже певний час залучені в підготовку свята — без волонтерів, служби порядку, санітарної служби та інших помічних служінь урочистість була би майже неможливою. Хранитель санктуарію відзначає, що віряни відчувають відповідальність за храм і свою парафію, почуваються частиною живої спільноти.
Коли починається підготовка до липневого свята?
Підготовка розпочинається після Великодня. Католицька парафія офіційно запрошує достойних гостей: листи йдуть до Президента, до Верховної Ради, до міністерств, посольств, до єпископських курій. Також парафія звертається загодя до різних організацій, які підтримують свято фінансово.
Потім відбувається шерег зустрічей із представниками силових структур та міської влади, щоб усталити організаційні питання.
Формат свята буде автоматично змінений, якщо виникне загроза. Так, у 2022 році парафія мала дозвіл на святкування у верхньому храмі; але за два дні до відпусту стався обстріл Калинівки, тож урочистість миттєво обмежили підвалом, тобто нижнім храмом.
Чи збільшується дозволена кількість паломників?
Не чути, щоб минулорічні вимоги якось змінилися цього року; а минулого року дозволялося організовані паломництва не більше 69 осіб. Певні області — наприклад, Хмельницька — взагалі паломництв не дозволяють.
Найдовші паломницькі траси до Бердичева — це Київське та Подільське паломництва (яке ведуть капуцини). Попередні відомості такі, що це дуже нечисленні групи, по 10-12 чоловік.
Перед війною одним із найбільших було францисканське паломництво Шепетівка-Полонне. Цього року їх буде щонайбільше 80. Також є два «класичні» паломництва з Житомира: одне вирушає в п’ятницю, друге в суботу. В попередні роки керівники паломницьких груп зідзвонювалися з організаторами відпусту і казали, скільки чоловік буде. Цього року також інформації менше.
Санктуарій опублікував оголошення про можливість людям записуватися — хто їде автобусом чи іншим транспортом прибуває сам; на жаль, дуже мало людей користуються цією пропозицією. Це погіршує можливості підрахувати кількість очікуваних паломників. Треба, щоб по парафіях священники допомогли вірним реєструватися, бо поліція щодня запитує про уточнені дані.
А що як паломників більше, ніж очікувалося?
У випадку загрози, повітряної тривоги чи інших труднощів, учасники святкування мають у розпорядженні нижній храм. Також можна сховатися у приміщеннях Музею міста Бердичева, що обік шраму, та швейної фабрики поруч, або ще районної військової адміністрації.
Раніше місто надавало паломникам приміщення школи для ночівлі; тепер, за воєнних умов, місто не буде ризикувати школою чи садочком. Тому можливість ночівлі є тільки по домівках у парафіян або по монастирях у сестер, якщо організатори попередньо домовилися.
Надзвичайно важливо не нехтувати заходами безпеки. Якщо ми хочемо зробити щось добре разом — важливо слухатися вимог. У запропонованих формах реєстрації надано окремий запис на ночівлю. Треба, щоб учасники паломництв відповідально використовували такі пропозиції.
Як відбувається обрання гасла для паломництва?
«Мозковий штурм» у кармелітів на тему кожного наступного паломництва відбувається одразу після завершення попереднього паломництва. Бо людям треба запропонувати тему, з якою вони прийдуть у наступному році. Вироблення гасла для паломництва відбувається у спілкуванні, в обміні думками.
Цього року найважливішим було «веди нас». Нам ідеться про довіру до проводу Марії. В кармелітській традиції говориться про «живу провідницю». Кожен має свої проблеми у цей час, свої рани, свої втрати. Ці труднощі варто пройти разом із Богородицею, яка нас розуміє.
Як казав папа Франциск, надія — це не оптимізм, а здатність побачити світло серед темряви.
Надія нам зараз необхідна, щоб ми не впали у зневіру: що далі вже не буде нічого доброго, економіка розвалиться, нас захоплять, усе знищать… Бо таку риторику від людей чути. Натомість ми маємо іти далі, у життєвому паломництві, маленькими кроками, як казала св.Тереза від Дитятка Ісуса. А Марія нас поведе цим шляхом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
