«Єдність Церкви не береться з якогось ззовні накиненого шаблону, але є плодом згоди, спільних старань поводитися як Ісус, силою Його Духа». На це, серед іншого, звернув увагу Папа Бенедикт XVI, коментуючи уривок з Послання святого Павла до Ефесян під час відвідин Римської Вищої Духовної Семінарії.
В останню суботу перед Великим Постом Римо-Католицька Церква літургійно згадує Пресвяту Богородицю Довір’я. Згідно з традицією, започаткованою ще Слугою Божим Павлом VI, Єпископ Риму у переддень цього свята відвідує навчальний заклад, де готуються майбутні священики римської дієцезії. Саме в каплиці семінарії зберігається чудотворний образ Матері Божої Довір’я, яка є покровителькою цього формаційного закладу, коронований Папою Павлом VI.
Відвідуючи Папську семінарію, Святіший Отець Бенедикт XVI проводить з майбутніми священиками молитовне читання Святого Письма, так зване lectio divina. Цього разу він роздумував над текстом з 4 глави Послання до Ефесян, в якому Апостол Народів, закликає учнів поводитися гідно з покликанням, стараючись зберігати єдність духа.
У цьому контексті, коментуючи слова Святого Павла, «Господнього в’язня», Папа пригадав, що християнська любов – це «узи, які звільняють», тобто «узи, через які ми пов’язані як одні з одними, так і з Богом… Це не кайдани, які ранять, чи від яких терпнуть руки, вони залишають їх вільними». Він пояснив, що зберігати єдність духа означає своєю поведінкою наслідувати покору, лагідність та великодушність Ісуса Христа, «мати руки і серце зв’язані тими самими узами любові, яку Він сам прийняв задля нас, стаючи нашим Слугою».
«Єдність Церкви, – зазначив Бенедикт XVI, – не береться з якогось ззовні накиненого шаблону, але є плодом згоди, спільних старань поводитися як Ісус, силою Його Духа». Отож, потрібні старання. Божа благодать, пригадує Святіший Отець, отримана у Хрищенні, не вчиняє автоматично наше життя послідовним з Євангелієм, але потребує нашої добровільної та терпеливої співпраці. «Співпраці, яка коштує, та спонукує особисто заплатити її ціну», адже Бог кожного кличе особисто, тому покликанням кожного є особисто відповісти на цей заклик. Бути Христовими і жити у Ньому – ось покликання, яке кожен з нас отримав, бо Господь «кожного покликав по імені. Бог є настільки великим, – вів далі Папа, – що має час для кожного з нас, знає мене, знає кожного з нас особисто, по-імені… Бог Господь мене покликав, мене кличе, знає мене, та очікує моєї відповіді».
Але далі Святіший Отець звернув увагу на те, що хоч це покликання є особистим, воно також має і церковний вимір: жити в Церкві, в її конкретних проявах у парафіяльній громаді чи, наприклад, семінарійній спільноті. І навіть якщо це тіло нам не подобається, Церква залишається зв’язком, який єднає нас з Христом. Бог кличе нас включитися у спільноту, стати членами тіла. «Ми повинні пам’ятати, – сказав Бенедикт XVI, що бути у громаді дуже гарно, крокувати у великому товаристві усіх століть, мати друзів на небі і на землі, відчувати красу цього тіла, бути щасливими, що Господь нас покликав бути одним тілом та дав нам друзів в усіх кінцях світу».
Звертаючись до майбутніх священиків, Папа вказав їм на приклад відповіді на покликання, який бачимо в Пречистій Діві Марії та в Апостолах. Учням Він сказав: «Прийдіть і подивіться», і вони покинули все, а від Пресвятої Богородиці, представившись їй у Благовіщенні, почув відповідь: «Ось я Слугиня Господня». «Християнське життя, – сказав Святіший Отець, – починається з покликання та завжди залишається відповіддю на нього до кінця».
Семінарійна спільнота на чолі з Ректором привітала Бенедикта XVI з 60-річчям священства, який Папа відзначатиме 29-го червня. Зустріч Єпископа Риму з майбутніми священиками дієцезії закінчилася спільною вечерею.
Нині у Папській Римській Вищій Духовній Семінарії навчаються понад 70 семінаристів, з яких 26 – з Римської дієцезії, а решта з інших італійських дієцезій та кілька з-за кордону, зокрема, з Хорватії та Гаїті.
За матеріалами:Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
