Господнє Милосердя більше за наш гріх

Роздуми до Слова Божого на четвер І тижня Великого посту

Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять. (Мт 7,11)

Ісус однозначно стверджує, що ми злі. Сучасні філософії, сучасний світ, нові релігії типу Нью Ейдж намагаються переконати людину, що добро є в середині людини, що все в людині добре. Світ пропагує гуманізм без Христа. В центрі всього повинна бути людина – її благо, і сама ж людина і має право вирішувати, що є для неї добре, а що – зле.

Якщо людина забуває про те, що джерело гріха знаходиться у її ж серці, зраненоному первородним гріхом (пор. Мт 15, 18-19, Мк 7, 21), вона втрачає властиві орієнтири свого життя: вартість починає бачити в тому, що приносить їй приємність, а зло ототожнюється для людини з неприємними відчуттями. Вона усуває поняття гріха зі своє свідомості. Проте гріх є, і душа відчуває докори сумління, почуття провини. Аби уникнути цього почуття, людина, замість того, щоб звернутися до милосердя Божого, заглушає його або різними задоволеннями, яких потребує все більше і більше, або візитом до психотерапевтів тощо. Зрештою втікає від правди про себе…

Визнанню своєї гріховності повинно товаришувати усвідомлення Божого милосердя. Якщо б ми, свідомі своїх гріхів, не мали надію на милосердя Боже, то сама свідомість своєї немочі і бруду гріха, могла б вбити нас. Ісус наголошує на тому, що Отець небесний безкінечно добріший від нас і наших батьків. Ми завжди, якщо просимо Божого милосердя, його отримуємо. Ісус Христос говорить до св. Фаустини Ковальської: «Напиши для засмучених душ: коли душа побачить і пізнає тяжкість своїх гріхів, коли перед очима її душі відкриється уся безодня нікчемності, в якій вона потонула, хай не впадає у розпач, але з вірою хай впаде в обійми мого милосердя, як дитина в обійми коханої матері. Ці душі перші мають право на Моє милостиве серце, вони першими мають право на Моє милосердя» (Щоденник св. Фаустини Ковальської № 1541).

Якщо ми позбудемось прагнення міряти Боже милосердя своєю міркою, а цілковито йому довіримось, то це дозволить нам побачити і щиро визнати свої гріхи перед милосердним Ісусом. А довір’я Його милосердю буде постійно наповнювати наше серце незрівнянною радістю.