«Святість — це не перебування в храмі з розарієм у руці»

Сестра Марія Бенедетта Фрей, 52 роки прикута до ліжка, не дозволила важкій хворобі здолати себе, а натомість давала підтримку й сили всім, хто звертався до неї за порадою. «Душа не знайде спокою, якщо в її центрі немає Бога», — казала вона.

Її відвідували святі: блаженний Домінік від Богоматері Барбері CP, званий «апостолом єднання», та святий Йоан Боско, засновник салезіянської конгрегації. Духовним керівництвом сестри Бенедетти користувалися блаж.Бартоло Лонго — автор помпейської новени, св.Луїджі Оріоне— італійський католицький священик, соціальний та освітній діяч, засновник конгрегації Малого Діла Божого Провидіння (оріоністи), францисканський терціарій.

Дитиною вона двічі уникла смерті. А ще мала важку недугу довгі 52 роки. Кожен, хто її відвідував, від неї виходив утішеним і зміцненим. Марія Бенедетта не скаржилася; вона завжди була в гарному настрої та всміхалася.

30 вересня 2015 року Папа Франциск надав їй титул Преподобної Слуги Божої.

Пів століття страждань

Вона народилася 6 березня 1836 року в Римі. При хрещенні їй дали ім’я Пенелопа. Через кілька днів після народження дитину віддали годувальниці, але дорогою до дому жінки сталася аварія. Віз перевернувся і мало не вбив немовля. Трьома роками пізніше дівчинка дивом вижила під час викрадення.

Юнкою вона вступила до цистерціанського монастиря у Вітербо. Працювала органісткою та вчителькою музики. 2 липня 1858 року склала перші обітниці, а потім прийняла ім’я Марія Бенедетта Жозефіна Фрей.

А коли сестрі Бенедетті було всього 25 років, параліч вразив усю ліву сторону її тіла.

«Вона не могла покласти голову на подушку через постійний біль — ані тримати її вертикально, бо голова безпорадно падала на груди, через що вона могла вдушитися; тому її голову завжди доводилося закріплювати бинтами. До всіх цих страждань додалися пролежні, бронхіт і пневмонія як неминучі наслідки її стану», — сказано у звіті про її здоров’я, що був доданий до документів, підготовлених для початку процесу беатифікації.

Марія Бенедетта страждала не лише фізично, а й психічно: вона більше не почувалась корисною для спільноти монастиря. Однак вона підкорилася волі Божій, і спокій її духу дозволяв їй практикувати терпіння, смирення, любов і послух.

Святий Йоан Боско після зустрічі з цією черницею зазначив, що страждання, які переживає Марія, є даром для її душі — і для душ, які її пізнають.

«Ця хвора черниця з Вітербо мусить так терпеливо зносити свою хворобу, бо це велике благо для її душі та користь для інших душ», — наголосив засновник салезіянської конгрегації.

Полегшувала болі інших

Сестра Марія Бенедетта не дозволила хворобі здолати себе; навпаки, вона підтримувала й додавала сил тим, хто звертався до неї за порадою. Вона поєднувала свої страждання зі Страстями Господа Христа, так сприймаючи своє покликання.

Графиня Тарквіні ді Марта (Вітербо) згадувала Марію Бенедетту так: «Вона була такою спокійною і стурбованою полегшенням болю інших, що, здавалося, власного болю не відчувала». «Куди вона не могла дістатися голосом — туди діставалася пером, пишучи до людей з різних соціальних середовищ».

Папа блаж. Пій IX дав дозвіл на здійснення Євхаристії в келії черниці. Вівтар збудували навпроти її ліжка. У цій келії монастиря здійснювали і таїнства хрещення та миропомазання.

5 грудня 1909 року тут-таки був висвячений на священника отець Ісая Франкуччі. Щоденна Меса, в якій брала участь сестра Фрей, давала їй душевний спокій і відчуття діяльності відповідно до Божої волі.

«Наша душа не знайде спокою, якщо в її центрі не буде Бога», — пояснювала ця черниця. Сестра Марія Бенедетта була духовною керівницею багатьох душ.

«Треба бути як ганчірка в руках Бога»

Її відвідували ті, кого нині Церква визнала святими: блаженний Домінік від Богоматері Барбері CP, Дон Боско, блаженний Бартоло Лонго, святий Луїджі Оріоне… Цей останній написав у щоденнику після зустрічі з Марією Бенедеттою в 1915 році: «Я був у Мессіні під час землетрусу… На зворотному шляху я був смертельно втомлений і виснажений; подався до тієї святої черниці, сестри Бенедикти Фрей, яка, побачивши мене, сказала: ‘Нехай ані найменша зневіра не опанує тебе. Нам треба бути ганчірками в руках Бога’».

В одному зі своїх листів сестра Бенедетта писала, що святість здійснюється у повсякденному житті, в учинках любові — навіть найпростіших.

«Святість — це не перебування в храмі з розарієм у руці, а служіння Богові та виконання волі Всевишнього. Це прийняття того, що з нами відбувається, і що Бог нам призначив, і подяка Богові за кожен день», — наголосила вона.

Сестра Марія Бенедетта Фрей померла 10 травня 1913 року у віці 77 років. У 1968 році її тіло ексгумували і виявилося, що по стількох роках воно залишилося нетлінним.

«Я завжди любила всіх і з небес завжди буду любити вас», — сказала вона безпосередньо перед своїм відходом до Отчого дому. Процес її беатифікації триває.

Анна Гембальська-Берекець, Aleteia