Римо-кат.: Субота ІІ тижня Великого Посту
Греко-кат.: Перенесення мощів св. Никифора, патр. Царгородського
Римо-католицький календар
Субота ІІ тижня Великого Посту
Перше читання
Міх 7, 14-15. 18-20
Читання з Книги пророка Міхея
Паси народ Твій, Господи, ґирлиґою Твоєю, овець спадщини Твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибинь моря всі гріхи їхні. Ти явиш Твою вірність Яковові, Твою ласку Авраамові, як Ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.
Cлово Боже
ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ
Пс 103(102), 1-2. 3-4. 9-10. 11-12 (П.: пор. 8а)
Господь – ласкавий, повен милосердя
1. Благослови, душе моя, Господа *
і все нутро моє – Його святе ім’я.
2. Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх добродійств Його ніколи.
3. Він прощає усі твої провини, *
зціляє всі твої недуги.
4. Він визволяє життя твоє від ями, *
вінчає тебе ласкою та милосердям.
9. Не буде вічно Він змагатись *
й не буде гніватись повіки.
10. Не за гріхами нашими учинив Він із нами, *
і не за провинами нашими відплатив Він нам.
11. Бо як високо небо над землею, *
така велика Його милість над тими, що Його бояться.
12. Як далеко схід від заходу, *
так віддалив Він від нас злочинства наші.
Спів перед Євангелієм
Лк 15, 18
Слава Тобі, Царю віків
Встану та й піду до батька мого, і скажу йому:
«Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!»
Слава Тобі, Царю віків
Євангеліє
Лк 15, 1-3. 11-32
+ Слова Євангелія від святого Луки
Усі митарі й грішники приходили до Ісуса, щоб Його почути. А фарисеї з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними».
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
«В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: „Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає”. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав до себе: „Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів”. І встав він і пішов до батька свого.
І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: „Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином”.
А батько кликнув до слуг своїх:
„Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”. І вони заходились веселитися.
А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: „Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим”.
Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: „Ось стільки років служу тобі й ніколи не преступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля”.
Батько ж сказав до нього: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся»».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Перенесення мощів св. Никифора, патр. Царгородського
Євр. 325 зач.; 10, 32-38.
32. Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: 33. ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали. 34. Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне. 35. Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37. Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. 38. А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
За упокій: Ап. – 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17.
13. Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14. Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15. Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, – не випередимо тих, що поснули. 16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди.
Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24-30.
24. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. 25. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. 27. І владу йому дав суд чинити, він бо – Син Чоловічий. 28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. 30. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Мр. 8 зач.; 2, 14-17
14. А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. 15. І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, – тих, що за ним ішли. 16. І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: “Чого він їсть і п’є з митарями та грішниками?” 17. Ісус, почувши те, сказав їм: “Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних.”
фінансово.
Щиро дякуємо!
