2 березня минуло 150 років від дня народження Еудженіо Пачеллі, який став Папою Пієм XII, і чиє життя та понтифікат залишаються одними з найбільш досліджуваних та обговорюваних в сучасній історії папства.
З цієї нагоди видання National Catholic Register поспілкувалося з Еміліо Артільєрі, головою Комітету Папи Пачеллі — Асоціації Пія XII, яка протягом багатьох років проводить у Римі культурні заходи, щоб спонукати до історичних дискусій і висвітлювати його вчення в царині теології, моралі, суспільства та біоетики.
Артільєрі говорив про «чорну легенду», що протягом довгих років плямувала ім’я покійного понтифіка; про новий фільм від Netflix, який намагається зробити це знову; про ймовірне ставлення Папи Пачеллі до нинішнього протистояння між SSPX і Святим Престолом; і про те, чому цей Папа продовжує надихати людей як з духовного, так і з наукового боку.
— Пане Артільєрі, чи вважаєте ви, що кампанія з дискредитації, розпочата радянською владою проти Пія XII, була успішною, і що його завжди негативно змальовуватимуть у контексті нацизму?
— Я вважаю, що стосовно «чорної легенди», яка оточує постать Пія XII, необхідно розрізняти два рівні: науковий і масовий.
З наукової точки зору, починаючи з часів Павла VI, проводилися глибокі дослідження й розслідування, такі як дослідження отця П’єра Бле разом з отцем Анджело Мартіні, отцем Буркхартом Шнайдером і отцем Робертом А. Грехемом, результатом яких стала відома праця Actes et Documents du Saint Siège relatifs à la Seconde Guerre Mondiale («Акти та документи Святого Престолу, що стосуються Другої світової війни»).
Після рішення Папи Франциска відкрити ватиканські архіви, що стосуються періоду понтифікату Пачеллі, були проведені нові цінні дослідження, такі як праці професора Йогана Ікса («Пій XII і євреї»), професора Маттео Луїджі Наполітано («Століття Пія XII») та професора П’єрлуїджі Ґвідуччі («Пій XII та Шоа. Які “замовчування”?»).
У світлі такої великої кількості документації жоден історик не міг би серйозно говорити про «Папу Гітлера».
На жаль, це правда, що деякі сліди кампанії з очорнення Папи Пачеллі досі живуть у колективній уяві, і саме на цьому рівні нам потрібно діяти, щоб відновити спільну історичну правду. У цьому відношенні нам, безумовно, потрібно більше медійних зусиль.
— Новий фільм на Netflix під назвою «Нюрнберг» «викликає на розмову» Пія XII і зображує його поблажливим до нацизму; таким, що неохоче підтримує [судові] процеси. Яка ваша думка про такий образ?
— Щодо останнього фільму Джеймса Вандербільта «Нюрнберг», я можу лише послатися на статтю професора Маттео Луїджі Наполітано, що з’явилася в L’Osservatore Romano 12 січня, яка радикально демонтує історичну реконструкцію фільму. Він спростовує не лише драматичне відтворення нібито зустрічі Пія XII з прокурором [Робертом Г.] Джексоном, але й щодо суті повідомлення, яке намагається донести фільм: нібито Папа мав неоднозначне ставлення до нацистських злочинців.
Наполітано слушно вказав, що Святий Престол на запит нюрнберзьких суддів погодився передати Трибуналу секретні матеріали, які вважалися корисними для з’ясування багатьох аспектів політики Ватикану між двома війнами і під час Другої світової війни, а також різних аспектів боротьби між Церквою та нацистським режимом у Німеччині.
Ватиканські документи були надані Трибуналу на самому початку роботи суду, в першій половині листопада 1945 року, і прокурор Джексон вважав їх надзвичайно важливими.
Досить сказати, що один із головних нацистських злочинців на процесі в Нюрнберзі, Ганс Франк, дивувався, чи не виступає Ватикан на цьому суді у якості «помічника прокурора». Вже вкотре історія розповідає зовсім інше, ніж тривіальна, безпідставна і наклепницька «реконструкція» медіа.
— Як правдива історія Пія XII в контексті юдаїзму під час війни та визнання євреями його заслуг в післявоєнні роки може допомогти у боротьбі зі зростанням антисемітизму у світі й Церкві?
— Безсумнівно, справжня історія Пія XII — це історія Папи, який ще з підліткового віку демонстрував не лише відсутність упереджень, але й щиру дружбу з євреями. Як приклад — його шкільний друг Ґвідо Мендес, якому він допоміг емігрувати з родиною у 1938 році, і з яким підтримував постійні стосунки протягом усього життя.
У період після закінчення війни на адресу Пія ХІІ з боку єврейських лідерів лунало багато висловів поваги і вдячності. Згадаю лише кілька прикладів: навернення головного рабина Рима Ізраеля Цоллі, який, приймаючи хрещення 13 лютого 1945 року, обрав християнське ім’я Еудженіо на знак вдячності Пію XII за те, що він зробив для євреїв під час війни, «у дусі незрівнянної людяності і християнського милосердя».
У березні 1946 року Третій конгрес італійських єврейських громад схвалив пропозицію висловити Пію ХІІ «найглибше почуття вдячності, яке надихає всіх євреїв». Згодом це було викарбувано на табличці і розміщено на Віа Тассо, у сумнозвісній колишній римській штаб-квартирі СС.
26 травня 1955 року Ізраїльський філармонійний оркестр виконав Сьому симфонію Бетховена у Ватикані в присутності Папи на знак пошани та вдячності за допомогу, надану євреям під час переслідувань.
Пій ХІІ справді дбав про всіх, як пояснювалося в замітці, опублікованій в L’Osservatore Romano 25-26 жовтня 1943 року, де наголошувалося на «універсальному батьківському милосерді Верховного Понтифіка, яке не зупиняється перед жодними кордонами національності, релігії чи раси».
Ця наука актуальна і потрібна сьогодні, щоб подолати будь-яку несправедливу дискримінацію та упередження проти будь-якого народу.
— На вашу думку, чи Пій XII буде колись беатифікований і, можливо, канонізований?
— Відомо, що Пій XII вже проголошений Високошановним (Venerabilis) Папою Бенедиктом XVI. Це означає, що Церква визнала, що він здійснював усі чесноти у героїчний спосіб і тому може вважатися зразковим християнином. Для беатифікації, згідно з чинними правилами, потрібен доказ чуда, приписаного заступництву Високошановного.
Певні випадки було зареєстровано, хоча вони належать до того, що ми радше назвали би «знаками», і не здаються такими, що мають усі характеристики, необхідні для визнання чуда, приписаного заступництву Високошановного.
З цієї причини ми закликаємо молитися, саме для того, щоб ми мали свідчення справжнього чуда, яке дозволить нам продовжити очікувану беатифікацію.
Мушу сказати, що, виходячи із запитів на зображення та реліквії, які надходять як до Постулації, так і до Комітету Папи Пачеллі, у всьому світі поширена побожність до Pastor Angelicus («Ангельського Пастиря»).
Щодо термінів беатифікації та канонізації, як я часто повторюю щодо інших постатей, ми повинні усвідомлювати, що Господь знає найбільш слушний момент для прояву своєї слави через святих.
— Враховуючи, що Пій XII був останнім Папою дособорної епохи, як ви думаєте, що б він сказав про протистояння між Братством святого Пія X (SSPX) і Ватиканом, і як би він намагався це вирішити?
— Запитання може здатися історично контекстуально невідповідним, враховуючи, що питання, пов’язані з Братством святого Пія X, належать до іншого періоду, ніж часи Пія XII.
Що стосується Собору, слід пам’ятати, що конкретні плани Вселенського зібрання вже були розроблені під час понтифікату Пія XII, але Собор не був скликаний Папою Пачеллі, переважно через дуже складну післявоєнну ситуацію.
Фактично, після Святого Письма, магістеріум Пачеллі був головним джерелом цитат, що містяться у документах Другого Ватиканського Собору: 219 посилань на 95 актів цього Папи. Отці Собору цитували Пія XII у своїх промовах понад тисячу разів.
Зважаючи на це, щоб спробувати відповісти на це питання, я хотів би виділити два фундаментальні аспекти його характеру: він був одночасно і юристом, і дипломатом.
Пачеллі мав глибоко вкорінене почуття права й справедливості, частково завдяки давній сімейній традиції, а отже, і почуття необхідної церковної дисципліни. Однак він також був обдарований витонченим дипломатичним хистом, що бере початок із часів його перебування на посаді Нунція під час Першої світової війни, потім державного секретаря Пія XI і, зрештою, Папи, який був змушений вести човен Петра крізь бурхливі моря Другої світової і Холодної війни.
Тому я можу припустити, що навіть зіткнувшись із цією ситуацією, хоча вона й внутрішньоцерковна, він би, з одного боку, наполягав на дотриманні закону, а з іншого — доклав би всіх можливих зусиль для примирення заради блага Церкви і душ.
— Чи не могли б ви розповісти про ініціативи, розпочаті вашою організацією для популяризації Пія XII?
— З 2009 року Комітет Папи Пачеллі — Асоціація Пія XII у співпраці з Генеральною постулацією отців-єзуїтів організовує та просуває, особливо в Римі, культурні зустрічі, конференції та літургійні святкування, які завжди очолює кардинал. Це робиться як для того, щоб задовольнити бажання багатьох вірян, які шанують репутацію святості цього Понтифіка, так і для оновлення історичних дискусій щодо нього, а також для розкриття багатства його величезного магістеріуму, що охоплює як суто теологічні питання, такі як еклезіологія та літургія, так і моральні, соціальні і біоетичні проблеми.
Цього року ми відзначаємо дуже важливу річницю, а саме 150-річчя від дня його народження у Римі 2 березня 1876 року. Протягом року ми плануємо провести різні заходи, щоб продемонструвати його працю на користь миру і допомогу переслідуваним, а також його захист християнської цивілізації, якій загрожували ідеології і, вже в його часи, підступний секуляризм.
Ми хотіли би представити Пія XII не лише в контексті важливих питань війни, а й як Папу мистецтв, наук, історичної та юридичної культури, зокрема завдяки його особистій Romanità (римському характеру, духу та ідентичності).
фінансово.
Щиро дякуємо!
