У церковній традиції березень присвячено святому Йосифу, а у літургійному календарі Великий Піст здебільшого припадає саме на цей місяць. Це робить Йосифа нашим щорічним великопісним провідником: він — Чоловік Посту так само, як Пресвята Богородиця — Жінка Адвенту.
Адвент — це час сприйнятливості, що робить Марію «Дівою Адвенту», як казав святий Йоан Павло ІІ. Поки ми чекаємо на прихід Христа, Церква знову і знову вказує нам на марійні чесноти: 8 грудня ми вшановуємо Її безгрішність у свято Непорочного Зачаття, 10 грудня — свято Божої Матері з Лорето, присвячене дому, який Вона створила для Ісуса, а 12 грудня — свято Богородиці Гваделупської, що нагадує, як Вона готувала Новий Світ до Христа у 1531 році.
Марія показує нам, як приготувати місце для Ісуса у нашому житті — як Вона сама зробила це у світі.
Та якщо Адвент — це час «очікування Христа», коли ми читаємо пророцтва і сумуємо за Ним, то Великий Піст — це час «наповненості Христом», коли ми перебуваємо з Ісусом у пустелі, йдемо з Ним Хресною дорогою і готуємося до Його остаточної перемоги на Великдень.
Так само і святий Йосиф навчає нас, як триматися Христа під час Великого Посту.
Якщо Адвент — це час прийняття, то Піст — це час опіки, коли ми дбаємо, охороняємо і захищаємо величний дар Христа у нашому житті. Під час Адвенту ми очікуємо на Христа, але під час Великого Посту ми очікуємо разом із Христом. Він уже прийшов і попросив нас залишитися з Ним до кінця.
Немає кращого прикладу для цього, ніж святий Йосиф. 19 березня ми святкуємо урочистість святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії — теслі з Назарета, якому довелося змінити все своє життя, бо у світ прийшов Ісус.
Там, де в Євангелії сказано: «Слово стало плоттю і оселилося між нами», грецький оригінал буквально каже: «…оселилося в скинії серед нас». Іншими словами, Слово увійшло в сім’ю Йосифа, жило в його домі і ввірило себе його опіці. У Старому Завіті Давид пропонував збудувати дім для Бога, але Бог відмовився. Проте Йосиф із дому Давидового збудував дім для Ісуса, і його власна оселя стала Святим Святих, де мешкав сам Бог.
У цьому і полягає наше завдання на Великий Піст: стати кращими опікунами дару Христового, облаштовуючи свій «дім» згідно з Його потребами.
Іншим головним фокусом Великого Посту є Страсті Христові. Коли ми беремо свій хрест і йдемо за Ісусом, святий Йосиф знову стає для нас прикладом. Усе його життя було присвячене жертовності, молитві й самовідданості; він жив у чистоті шлюбу, що був буквально зосереджений на Христі, і слухняно відповідав на кожен заклик Господа.
Але, за словами Матері Терези, він був взірцем Страстей і в іншому сенсі. «Святий Йосиф — це дивовижний приклад! — казала вона. — Коли він дізнався, що Марія очікує на дитину, у нього був лише один вихід: піти до старійшин, до священника і сказати: “Моя дружина вагітна не від мене”. Її б забили камінням — таке було правило». Замість цього, як зазначає Мати Тереза, він вирішив: «Я втечу». А правило було таке: якщо чоловік тікав, залишивши дружину вагітною, камінням побивали його.
Якщо Йосиф мав саме такий намір — а це цілком логічно — тоді кожного березня ми вшановуємо людину, яка в житті Ісуса стала першим взірцем того, як брати на себе гріхи ближніх.
Євангеліє від Матея називає Йосифа чоловіком «праведним». Папа Бенедикт XVI зауважував, що єврейська аудиторія Матея добре знала визначення праведної людини за Псалмом 1.
Там сказано: «Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає». Уявіть це як опис святого Йосифа — чоловіка сильного, мовчазного і непохитного, який не затьмарював Марію та Ісуса, а доповнював їх, «мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору».
У своєму листі про святого Йосифа Папа Франциск вшановує всіх тих, хто, подібно до Йосифа, є «звичайними людьми, яких часто не помічають. Людьми, чиї імена не з’являються в заголовках газет і журналів чи в останніх телешоу, проте саме вони цими днями, без сумніву, визначають вирішальні події нашої історії».
Великий Піст — це час виховувати у своїх серцях чесноти Йосифа, без зайвого галасу творячи майбутнє для Христа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
