Римо-кат.: V Неділя Великого Посту
Греко-кат.: прп. Марії Єгипетської
прп. Іларіона Нового
прп. Стефана, чудотворця
Римо-католицький календар
V Неділя Великого Посту
Перше читання
Єз 37, 12-14
Читання з Книги пророка Єзекиїла
Так говорить Господь Бог:
«Ось Я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю. І зрозумієте, що Я – Господь, як відчиню ваші гроби й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і дам вам дух мій, і ви знову оживете, і розміщу вас на землі вашій, і зрозумієте, що Я – Господь; Я сказав і зроблю це» – слово Господнє.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 130(129), 1-2. 3-4. 5-7а. 7бв-8 (П.: пор. 7)
Бог – наш Спаситель, повен милосердя
З глибин взиваю, Господи, до Тебе. *
О Господи, почуй мій голос!
Хай Твої вуха будуть уважні *
до голосу благання мого!
3. Коли Ти, Господи, зважатимеш на провини, *
о Господи, хто встоїться?
Та в Тебе є прощення, *
щоб мали страх перед Тобою.
Жду на Господа, +
душа моя жде, і я надіюсь на Його слово, *
Душа моя чекає на Господа.
Більш, ніж сторожа на ранок, *
надійсь, Ізраїлю, на Господа.
Бо в Бога є милість, *
і відкуплення велике в Нього.
Він викупить Ізраїля *
з усіх його злочинів.
Друге читання
Рим 8, 8-11
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Брати:
Тілесні не можуть подобатись Богові. Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.
Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. І коли Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Йн 11, 25а-26
Слава Тобі, Слово Боже
Я – життя і воскресіння,
хто в Мене вірує, не вмре повіки
Слава Тобі, Слово Боже
Євангеліє довше
Йн 11, 1-45
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Отож послали сестри до Нього сказати йому: «Господи, той, що любиш Ти його, слабує». Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився».
Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо».
Учні ж Йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї Тебе каменувати хотіли, а Ти знову туди ідеш?»
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. Коли ж хто-небудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його».
А учні Йому: «Господи, коли заснув, то й одужає». Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова Його була.
Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, і радію Я за вас, що Мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього».
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з Ним, щоб разом умерти».
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять, і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась Йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби Ти був тут, – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш Ти в Бога, Бог Тобі дасть».
І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне».
«Знаю, – каже до Нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього».
А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в Мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?»
«Так, Господи, – каже Йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей».
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе». Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до Нього. Ісус ще не ввійшов у село; був Він на тому місці, де Його зустріла Марта. Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не вмер би!»
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалості в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?»
Кажуть Йому: «Іди, Господи, і поглянь». Заплакав Ісус. І заговорили юдеї: «Бач, як Він його любив!»
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
«Відкотіть камінь», – звелів Ісус.
Марта ж, сестра померлого, каже Йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день».
«А хіба Я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, Тобі подяку складаю, що вислухав єси Мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш Мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав Я: щоб вони увірили, що Ти Мене послав». А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить».
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в Нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Слово Господнє
Євангеліє коротше
Йн 11, 3-7. 17. 20-27. 33б-45
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Сестри Лазаря послали до Ісуса сказати Йому: «Господи, той, що любиш Ти його, слабує». Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився».
Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо».
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась Йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби Ти був тут, – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш Ти в Бога, Бог Тобі дасть».
І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне».
«Знаю, – каже до Нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього».
А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в Мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?»
«Так, Господи, – каже Йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей».
Ісус відчув жалості в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?»
Кажуть Йому: «Іди, Господи, і поглянь». Заплакав Ісус. І заговорили юдеї: «Бач, як Він його любив!» А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
«Відкотіть камінь», звелів Ісус.
Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день».
«А хіба Я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, Тобі подяку складаю, що вислухав єси Мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш Мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав Я: щоб вони увірили, що Ти Мене послав». А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить».
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в Нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
прп. Марії Єгипетської
прп. Іларіона Нового
прп. Стефана, чудотворця
Євр. 321 зач.; 9, 11-14
11. Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, – 12. і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14. то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
Мр. 47 зач.; 10, 32-45
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 33. “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34. і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.” 35. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.” 36. Він же їм відповів: “Що хочете, щоб я зробив вам?” 37. “Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.” 38. Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?” 39. Ті йому відповіли: “Можемо.” Ісус сказав їм: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.” 41. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”
фінансово.
Щиро дякуємо!
