Римо-кат.: IV Неділя Великоднього періоду
Греко-кат.: Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого
Атанасія Великого, архиєп. Олександрійського
Римо-католицький календар
IV Неділя Великоднього періоду
Перше читання
Ді 2, 14а. 36-41
Читання з Діянь Апостолів
У день П’ятидесятниці Петро виступив з Одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив:
«Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли».
Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» Петро ж до них: «Покайтесь, каже, і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог».
І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя».
Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 23(22), 1-2аб. 2в-3. 4. 5. 6 (П.: пор. 1).
Господь – мій Пастир, всього маю вдосталь
або: Алілуя
Господь – мій пастир: *
Нічого мені не бракуватиме.
На буйних пасовиськах *
Він дає мені лежати.
Веде мене на тихі води. *
Він відживляє мою душу,
веде мене по стежках правих *
імени ради свого.
Навіть коли б я ходив долиною темряви, *
я не боюся лиха, бо Ти зо мною.
Жезло Твоє й палиця Твоя *
вони дають мені підтримку.
Готуєш стіл для мене *
перед моїми противниками;
Ти голову мою помазав миром, *
переливається мій кубок.
Добрість і милість будуть мене супроводити *
усі дні життя мого,
і житиму в домі Господнім *
по віки вічні.
Друге читання
1 Пт 2, 20б-25
Читання з Першого послання святого Петра Апостола
Найулюбленіші:
Якщо ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо – це благодать у Бога. Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.
Той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на Того, який судить справедливо; Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости,- ми, що Його синяками зцілились.
Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Йн 10, 14
Алілуя, алілуя, алілуя
Я Пастир добрий
і знаю вівці мої, а мої Мене знають.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 10, 1-10
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус сказав:
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за Ним, бо голос його знають. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих».
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що Він казав їм.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. Усі, скільки їх передо Мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. Я – двері. Хто ввійде крізь Мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько! Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого
Атанасія Великого, архиєп. Олександрійського
Ап. – Ді. 23 зач.; 9, 32-42
32. І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33. Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. 38. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» 39. Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. 40. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. 41. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42. Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.
Єв. – Йо. 14 зач.; 5, 1-15
1. По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. 2. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. 3. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: 4. ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. 5. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. 6. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» 7. «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» 8. Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» 9. Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день – субота. 10. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» 11. А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, хто мене оздоровив.» 12. Спитали його: «Хто він – той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» 13. Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. 14. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» 15. Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, – Ісус.
фінансово.
Щиро дякуємо!
