Роздуми до Слова Божого на вівторок IV тижня Великодня
Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. (Йн 10, 26)
Віра залежить від людини, пов’язана з її особистим вибором. Зрозуміло, що там де є точне знання, немає місця вірі, проте є сфери людського життя, в яких мусить діяти віра або довіра, бо емпіричне сприйняття тут не дає ніякої певності.
Наприклад, я не можу, побачивши вперше людину, сказати про неї чи вона мене обмане, чи буде правдивою зі мною. Я можу лише здогадуватися, або спиратися у своїх думках про цю людину на певних вірогідностях. Однак достеменно знати, чи буде мене обманювати, чи радше говоритиме правду, я не можу, бо не маю фактів. І ось тут входить в гру моя віра, довір’я або моє недовір’я цій людині. І зрозуміло, що від мене залежить, яку позицію я оберу: довіряти чи не довіряти.
Отже, віра або недовір’я залежить тут від мене, лише від мого вибору. Це якщо стосується людини, яку ми бачимо вперше. Якщо ж ми знаємо цю людину, мали з нею справу, то тут зовсім інша ситуація: ми можемо стверджувати про цю людину щось більш впевнено, якщо справді схочемо. Бо якщо ми хочемо бачити в людині зло, то ми будемо його бачити, якщо схочемо бачити добро, то також, зла в ній можемо не зауважити.
Подібно в цій розмові Ісуса Христа з юдеями, Він аргументує свою позицію своїми ділами, що їх Він чинив, проте, якщо, як ми вже зауважили, людина хоче в чомусь бачити зло, то вона його там і побачить і тут проблема в самій людині. Так і юдеї не дивляться на факти, але бачать в Ісусі лише того, кого бажають бачити: негідного своєї віри.
Коли людина помиляється в своїй оцінці іншої людини, це ще не так трагічно, як у випадку помилки в Ісусі Христі. Бо друга людина не є моїм Богом, я не залежу від віри в неї, чи її віри в мене, але від віри в Ісуса Христа залежить моя приналежність до Христової Церкви, а відтак моє вічне життя, бо поза Церквою немає спасіння.
Ісус Христос говорить: «Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх» (Йн 10, 27-28).