Римо-кат.: Вівторок IV тижня Великодня
Греко-кат.: мчц. Пелагії
Римо-католицький календар
Вівторок IV тижня Великодня
Перше читання
Ді 11, 19-26
Читання з Діянь Апостольських
Ті, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовістуючи їм Господа Ісуса. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.
Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.
Тоді Варнава вирушив у Тарс розшукати Савла і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 87(86), 1 і 2 і 3а. 4-5. 6-7 (П.: пор. Пс 117(116), 1а)
Усі народи, прославляйте Бога
або: Алілуя
Оселю свою на святих горах +
Господь Бог любить; *
брами Сіону понад усі Якова намети.
Преславні речі говорять про тебе, *
місто Боже!
Рагав зачислю й Вавилон до тих, що мене знають: +
ось Філістія, Тир і Куш: *
і ці там народились.
А про Сіон казатимуть: «І цей і той там народився! *
І сам Всевишній його утверджує».
Господь лічитиме в списку народів: *
«І цей там народився».
Співатимуть і танцюватимуть: *
«Усі мої джерела в тобі!»
Спів перед Євангелієм
Йн 10, 27
Алілуя, алілуя, алілуя
Вівці мої слухаються голосу мого,
Я їх знаю: вони слідують за Мною.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 10, 22-30
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Відбували в Єрусалимі Обновлення. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
Обступили Його юдеї і Йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш в ваганні? Коли Христос Ти, то відверто скажи нам!»
Ісус же їм: «Казав Я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за Мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і Я їх знаю: вони за Мною слідують, і даю Я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який Мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець – одно».
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
мчц. Пелагії
Ап. – Ді. 25 зач.; 10, 21-33
21. Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» 22. Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» 23. Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. 24. Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25. І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26. Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» 27. І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, 28. і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» 30. Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі 31. і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32. Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. 33. Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»
Єв. – Йо. 25 зач.; 7, 1-13
1. І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. 2. Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3. Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. 4. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» 5. Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! 6. Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. 7. Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8. Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» 9. Мовивши так до них, залишився у Галилеї. 10. Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11. Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» 12. І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, – він лише народ туманить. 13. Однак ніхто не говорив про нього явно – зо страху перед юдеями.
фінансово.
Щиро дякуємо!
