Римо-кат.: Вівторок V тижня Великодня
Греко-кат.: Свв. рівноапп. Кирила й Методія, учителів слов’янських
свщмч. Мокія
Римо-католицький календар
Вівторок V тижня Великодня
Перше читання
Ді 14, 19-28
Читання з Діянь Апостольських
У Лістру надійшли юдеї з Антіохії та Іконії, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер. Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.
А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували.
І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію. Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.
Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як Він відчинив поганам двері віри. І перебули з учнями чимало часу.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 145(144), 10-11. 12-13аб. 13вг і 21 (П.: пор. 11а)
Хай Твої вірні славлять Твоє Царство
або: Алілуя
Хай, Господи, усі діла Твої Тебе славлять *
і святі Твої нехай Тебе благословлять.
Про славу царства Твого хай оповідають *
і говорять про Твою могутність.
Щоб дати синам людським Твою силу *
і пишну славу царства Твого.
Царство Твоє – всіх віків царство, *
і влада Твоя – по всі роди й роди.
Вірний Господь у всіх своїх глаголах, *
святий у всіх своїх творіннях.
Хай возвістять мої уста хвалу Господеві *
і хай благословить усякий смертний Його святе ім’я.
Спів перед Євангелієм
Йн 3, 15
Алілуя, алілуя, алілуя
Треба Синові Чоловічому бути піднесеним,
щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 14, 27-31а
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус сказав до своїх учнів:
«Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав Я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви Мене любили, то зраділи б, що Я до Отця йду: Отець бо більший, ніж Я.
Нині сказав Я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у Мені не має він нічого. Але щоб світ знав, що Я Отця люблю, то так, як Отець Мені заповідав, Я і чиню».
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
Свв. рівноапп. Кирила й Методія, учителів слов’янських
свщмч. Мокія
Ап. – Ді. 31 зач.; 12, 25-13, 12
25. Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму. 1. Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло. 2. Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.» 3. Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили. 4. Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру. 5. Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан. 6. Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, знайшли одного чоловіка, ворожбита, ложного юдейського пророка, на ім’я Вар-Ісус, 7. який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже. 8. Але Елімас, ворожбит – так бо перекладається його ім’я – виступив проти них, і намагався проконсула від віри відвернути. 9. Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно 10. і мовив: «О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, вороже всякої правди! Чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні? 11. Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку. 12. Тоді проконсул, бачивши, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою.
Єв. – Йо. 33 зач.; 8, 51-59
51. Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» 52. А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. 53. Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» 54. Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, – той мене прославляє. 55. Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. 56. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій – і звидів, і втішився.» 57. Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» 58. І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» 59. І вхопили каміння, щоб кинути на нього, – та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.
Св.: Ап. – Євр. 318 зач.; 7,26-8,2.
26. Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса, 27. який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву. 28. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий. 1. Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі, 2. служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Єв. – Йо. 36 зач.; 10, 9 – 16
9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! 10. Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13. Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14. Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
фінансово.
Щиро дякуємо!
