Роздуми над Словом Божим на понеділок VII Великоднього тижня
Ісус відповів їм: «Тепер вірите? Ось надходить година, ба, вона вже прийшла, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене самого залишите. Та Я не сам, бо Отець зі Мною. (Йн 16, 31-32)
Відчувати якісь піднесенні почуття під час молитви — це ще не віра. Любити ходити на Богослужіння, тому що воно гарне і священник промовляє добрі проповіді — це ще не віра. Віддавати зайве на Церкву і тішити себе цим — це ще не віра. Справжня віра справджується у випробуваннях. Той, хто залишився під хрестом Спасителя — той має справжню віру.
Залишитися вірним молитві навіть тоді, коли тебе не наповнюють піднесенні почуття, а втома замикає очі — це прояв справжньої віри. Молитися за навернення чоловіка-алкоголіка, не втрачаючи надії на Боже чудо — це прояв віри. Дякувати Богу за те що маєш і довіритися Богу навіть тоді, коли не маєш праці — це віра…
Господь Ісус не обіцяє учням, що вони не будуть страждати, а навпаки говорить до них відверто: «У світі зазнаєте скорботи». Однак відразу ж додає їм відваги, кажучи: «Але будьте відважні: Я переміг світ!» (Йн 16, 33).
Коли в нашому серці благодать перемагає спокусу, коли в нашому серці незалежно від труднощів і проблем в житті є мир, що випливає з довір’я Господу Ісусу, то це тому, що Христос переміг світ…