Роздуми до Слова Божого на понеділок VII тижня Великодня
Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною – Отець. (Йн 16, 31-32)
Відчувати якісь піднесенні почуття під час молитви – це ще не віра. Любити ходити на Богослужіння тому що воно гарне і священик промовляє добрі проповіді – це ще не віра. Віддавати зайве на Церкву і тішити себе цим – це ще не віра. Справжня віра справджується у випробуваннях. Той, хто залишився під хрестом Спасителя – той має справжню віру.
Залишитися вірним молитві навіть тоді, коли тебе не наповнюють піднесенні почуття, а втома замикає очі – це прояв справжньої віри. Молитися за навернення чоловіка-алкоголіка, не втрачаючи надії на Боже чудо – це прояв віри. Дякувати Богу за те що маєш, і довіритися Богу навіть тоді, коли не маєш праці – це віра…
Господь Ісус не обіцяє учням, що вони не будуть страждати, а навпаки, говорить до них відверто: «у світі страждатимете» однак відразу ж додає їм відваги, кажучи: «Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Йн 16, 33).
Коли в нашому серці благодать перемагає спокусу, коли в нашому серці незалежно від труднощів і проблем в житті є мир, що випливає з довір’я Господу Ісусу, то це тому, що Христос переміг світ…