Лагідність і смирення – ключ до щасливого серця

Роздуми над Божим Словом на урочистість Пресвятого Серця Ісуса, рік А

«Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете відпочинок своїм душам» ( Мт 11,29).

Якщо ми хочемо бути в небі, то маємо наслідувати Христа. А Христос нас закликає до того, щоб ми були лагідними та сумирними серцями — так, як Він. Щоб виконати наказ Ісуса Христа, ми повинні уважно придивитися до Його лагідності та сумирності.

Лагідність — це постава зрозуміння іншої людини, здатність перейнятись проблемою іншої людини так, наче це є наша власна проблема. Як кажуть: влізти в шкуру іншої людини. Вміти співпереживати й не засудити. Не треба плутати це з почуттям жалості, бо лагідність — це, швидше, постава волі, наслідок вибору людини, в якому вона відмовляється засуджувати іншу людину, і, хоча і не виправдовуючи гріха, намагається поставити себе на його місце.

Без смирення ж лагідність може переродитися у зверхність: адже я так добре їх розумію, так їм всім допомагаю, наче я вже Бог. Смиренність — чеснота, пов’язана з усвідомленням нашої обмеженості. Якщо людина має смирення, вона розуміє: «Тут я можу допомогти, а тут щось виходить поза мої межі, бо тут я і сам слабкий». Бути смиренним означає відмовитись від божественних амбіцій. Так, як це зробив Ісус Христос: «Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив самого себе, при­йнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина» (Фил 2, 6-7). У смиренні людина пам’ятає, що вона обмежена і слабка, а отже сама потребує Божої допомоги.

Лагідність і смирення — це ключ до щасливого серця. Лагідність береже нас від замкнутості та ізоляції, яка робить серце твердим і холодним, а смирення утримує в нашому серці Бога. Адже «Бог гордим про­тивиться, а покірним дає благо­дать» (Як 4,6).

Літургійні читання на урочистість Пресвятого Серця Господа Ісуса