Лагідність і смирення – ключ до щасливого серця

Роздуми до Слова Божого на урочистість Пресвятого Серця Ісуса, рік А

«Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» ( Мт 11,29).

Якщо ми хочемо бути в небі, то маємо наслідувати Христа, а Христос нас закликає до того, щоб ми були лагідними і сумирними серцем так як Він. Щоб виконати наказ Ісуса Христа, ми повинні уважно придивитися до Його лагідності і сумирності.

Лагідність – це постава зрозуміння іншої людини, здатність перейнятись проблемою іншої людини так, наче це є наша власна проблема, як кажуть, влізти в шкуру іншої людини, вміти співпереживати і не засудити. Не треба плутати це з почуттям жалості, бо лагідність – це, швидше, постава волі, наслідок вибору людини, в якому вона відмовляється засуджувати іншу людину, і, хоча і не виправдовуючи гріха, намагається вникнути в ситуацію. Лагідна людина розуміє, що першою жертвою гріха є сам грішник.

Без смирення ж лагідність може переродитися в зверхність: адже я так добре їх розумію, так їм всім допомагаю, наче вже Бог. Смиренність – чеснота, пов’язана з усвідомленням нашої обмеженості. Якщо людина має смирення, вона розуміє: «Тут я можу допомогти, а тут щось виходить поза мої межі, бо тут я і сам слабкий». Бути смиренним означає відмовитись від божественних амбіцій, так як це здійснив Ісус Христос: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Фил 2, 6-7). У смиренні людина пам’ятає, що вона обмежена і слабка, а отже сама потребує Божої допомоги.

Лагідність і смирення – це ключ до щасливого серця. Лагідність береже нас від замкнутості та ізоляції, яка робить серце твердим і холодним, а смирення утримує в нашому серці Бога, адже «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Як 4,6).

Літургійні читання на урочистість Пресвятого Серця Господа Ісуса