Роздуми до Слова Божого на XIV звичайну неділю, рік А
Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий. (Мт 11, 28-30)
Чи може бути ярмо любим, а тягар легким? Виходить, що може, якщо це ярмо і тягар Ісуса Христа. Св. Апостол Павло пише в посланні до римлян «Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність?» (Рим 6,16). Апостол показує, що є лише дві можливості: або служити Богові, або служити гріху, третього не дано.
Наслідок гріха – смерть, і ця перспектива, навіть якщо гріх спочатку приваблює солодкістю, справді є сумною і трагічною. Виконання волі Божої, послух волі Бога – це ярмо, але ярмо солодке, оскільки приносить вічне щастя і провадить людину до єдності з Богом в любові.
Основною спокусою для людини є егоїзм, тобто поставлення себе в центрі свого серця, свого життя. Виконати всі примхи нашого «я», зраненого первородним гріхом неможливо, його вимоги будуть щоразу збільшуватися, завжди буде мало. Прикладом цього можуть послужити добре відомі історичні фігури, як, наприклад, Нерон або Сталін. Як перший, так і другий мали майже абсолютну владу, проте власне ego з ними зіграло поганий жарт: обидва боялися втратити свою владу і всюди бачили заколоти і бунт, внаслідок чого гинули невинні люди. Отже, людина, яка служить власному «я», перетворює життя своє і ближніх в пекло. Чи це є «солодко»?
Шлях до щастя лише один – в послухові Божій волі, оскільки лише Бог і бажає нам, як ніхто інший, справжнього добра і знає якнайкраще, що є для нас добро.
Повторюймо, отже часто коротку молитву: Ісусе, тихий і сумирний серцем, вчини моє серце подібним до Твого!
Літургійні читання на XIV звичайну неділю, рік А
фінансово.
Щиро дякуємо!
