З великою радістю кримські католики дізналися про призначення Преосвященного Петра Геркуляна Мальчука, дотеперішнього єпископа-помічника Одесько-Сімферопольської дієцезії, ординарієм Києво-Житомирським, і про надання йому особистої архиєпископської гідності.
Як Вам працювалося в Криму? Чи відрізняються кримські католики від інших? У чому особливість кримських парафій?
Мені дуже сподобалося працювати в Криму. Я б не розділяв кримських католиків та інших, тому що у людей, які живуть в Церкві, здебільшого схожі цінності, схожий рівень спілкування, такий же дух, і, при ближчому знайомстві, – ті ж інтереси. Можливо тут важче працювати тому що багато атеїзму і релігійної байдужості, і через це багато упереджених думок, стереотипів. Але це вже не серед католиків. Це більше в самому Криму.
Дуже подобається те, що серед католиків не зустрічається жодного антагонізму, це дуже великий плюс. Як це не сумно, в українських парафіях, там де є польські, українські, угорські мовні групи зустрічається це протистояння, і це дуже дивно.
У Церкві ми базуємося на слові Божому, ми всі діти Божі і ніхто не може претендувати на те, що він кращий, або має більші права в цій парафії, ніж хтось інший, і це правильно. Тим більше що парафії новостворені, багатонаціональні, всі розуміють, що будують спільний дім і посеред них є мир.
Основою розвитку церкви є євангелізація. Як проходить євангелізація в кримських парафіях?
У нашому житті головне більше вдивлятися в саму суть нашої віри і намагатися жити згідно вірі. Це головний напрямок. Не можна свою поведінку робити залежною від обставин в яких перебуваєш. Тому що Господь нас кличе наслідувати Його в будь-яких обставинах.
Групових акцій у нас практично немає. У минулому році ми разом з іншими конфесіями брали участь в акції – концерті 1 червня в Ялті.
Щокварталу Сестри разом зі священики влаштовують духовні вправи для молоді. Груповий виїзд на День молоді в Мадрид, підготовка до нього – це теж євангелізація. Але це відбувається у внутрішніх групах та направлено на формацію самих себе.
Якщо особистість, як така сформована, вона вже веде себе зовсім по іншому. Інші дивляться, що ти ведеш себе по-іншому і ставлять питання: «чому ти такий?». Це і є євангелізація.
Часто зустрічається такий підхід до міжконфесійного діалогу – коли кожен показує що він кращий. Збирає дітей Божих Дух Божий, а не єпископ, не священик і не пастор. Дух Божий – Він знає серця людей і їх збирає. І ми повинні слухати цього Духу. А якщо ми відштовхуємо людей і говоримо хочеш зі мною спілкуватися – стань таким як я – ми суперечимо Духу.
Часто ті, хто не має достатньої християнської формації відчувають якісь ревнощі і так помилково діють.
А хто займається цією формацією в парафіях?
Священики, сестри і самі миряни. Є багато груп – марійниі, біблійні, Святого Розарію, та інші. Якщо ми присвячуємо час на молитву, читання Слова Божого, ми повертаємось від світу до Духа Божого, і Дух Божий формує нас.
Групи мирян самостійно займаються, або обов’язково має бути з ними священик?
Повинен бути хтось більш досвідчений для розпізнавання духів. Коли ми входимо у світ духовний, треба пам’ятати про те, що існує цілий світ духовний – і він невидимий. Не всі духи добрі. Тому необхідний провідник, який має цей досвід, стежить і направляє. Це дуже важливо тому що є дуже великі спокуси. Це може бути і священик і сестра і мирянин.
Ми дуже раді за Ваше високе призначення. Чи є у Вас якісь плани щодо керівництва Києво-Житомирською єпархією?
Абсолютно ніяких планів. Ісус каже «буду з вами до кінця віку». Єдині плани, які можуть бути – це Він. І Він дає нам співробітника. Дух Святий закликає нас, щоб ми розуміли Його і виконували Його плани. Не можна входити зі своїми планами в цю діяльність.
Велике спасибі за інтерв’ю.
Ірина Шухтуева
, Католический Крым
фінансово.
Щиро дякуємо!
