Римо-кат.: Четвер XIV звичайного тижня
Греко-кат.: Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана
Римо-католицький календар
Четвер XIV звичайного тижня
Перше читання
Бут 44, 18-21. 23б-29; 45, 1-5
Читання з Книги Буття
Юда, а також його брати прийшли в дім Йосифа. Юда, приступивши до нього, сказав: «Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти – як сам фараон. Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько, або брат? Ми відповіли владиці: „Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько”. Ти ж сказав до твоїх рабів: „Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього. Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого”.
І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики. Тоді батько наш сказав: „Ідіть знову, купіть нам трохи харчів”. А ми відповіли: „Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми-бо не можемо з’явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата”. Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: „Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка. Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки та й не бачив я його й досі. Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу”».
Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: «Виведіть усіх від мене!» І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона. Та й каже Йосиф до братів своїх: «Я, – Йосиф! Чи ще живий мій батько?» Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним. А Йосиф каже до своїх братів: «Приступіть лишень до мене». І вони приступили. Та й каже він знову: «Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те-бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104) 16-17. 18-19. 20-21 (П.: пор. 5а)
Згадайте чуда, що вчинив Господь наш
Навів на землю голод, *
зламав усю їхню підпору, їхній хліб.
Послав був перед ними чоловіка, *
у рабство був проданий Йосиф.
У диби закували йому ноги, *
повісили йому на шию залізні пута,
аж поки не здійснилось його слово, – *
випробував його глагол Господній.
Послав цар і випустив його на волю; *
володар народів дав йому свободу.
Настановив його господарем над своїм домом *
та управителем над усім своїм маєтком.
Спів перед Євангелієм
Мк 1, 15
Алілуя, алілуя, алілуя
Царство Боже близько,
покайтеся і вірте в Євангеліє.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 10, 7-15
+ Слова Євангелія від святого Матея
Ісус сказав до своїх учнів:
«Ідіть, проповідуйте, кажучи, що царство небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого.
А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться.
І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!”
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана
Ряд.: Ап. – Рим. 106 зач.; 11, 13-24.
13. Я ж кажу вам, погани, – оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, – 14. надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти. 15. Бо коли їхнє відкинення – примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих? 16. І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя. 17. Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, 18. то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе. 19. Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.» 20. Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся! 21. Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити. 22. Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий. 23. Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. 24. Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?
Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30.
27. Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
Ряд.: Ап. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4.
11. Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей. 1. Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.
Єв. – Лк. 1 зач.; 1, 1-25; 57-68; 76; 80.
1. Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, 2. як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, 3. вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, 4. щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. 5. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. 6. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. 8. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. 11. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. 14. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” 18. Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” 19. Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. 20. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” 21. Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. 22. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25. “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” 57. Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. 58. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. 59. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; 60. його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” 61. Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.” 62. І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. 63. І попросивши табличку, він написав: “Йоан – його ім’я.” Всі тому дивувались. 64. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. 65. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. 66. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп’яти буде?” І справді рука Господня була з ним. 67. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: 68. “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій 76. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, 80. Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
