Римо-католицький календар
ХV Звичайна Неділя, рік А
Перше читання
Іс 55, 10-11
Читання з Книги пророка Ісаї.
Так говорить Господь:
«Як дощ і сніг сходить з неба
і не повертається туди, доки не напоїть землю,
щоб вона зростила паростки
та дала насіння сіячу, і хліб тому, хто їсть,
отак і Моє слово, яке виходить з Моїх уст:
не повертається до Мене порожнім,
але чинить те, що Я хочу,
довершує те, за чим Я його вислав».
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 65(64), 10абвг. 10д-11. 12-13. 14 (П.: пор. Лк 8, 8)
Земля дорідна дала плід стократний.
Ти дбаєш про землю, її напуваєш, *
збагачуєш її надзвичайно щедро:
Божа ріка сповнена водою. †
Ти зерно їм достачаєш, *
бо так Ти все це запровадив.
Її борозни Ти наповняєш, *
скиби рівняєш,
дощами її робиш м’якою, *
а її рослинність благословляєш.
Ти увінчав рік своєю добротою, *
і Твої стежки просякнуті достатком.
Волога осяде на пасовиськах пустелі, *
і охоплені радістю пагорби будуть.
Луги покриються отарами, *
а долини пшеницею зарясніють.
Радісно вони вигукувати будуть *
і співатимуть радо.
Друге читання
Рм 8, 18-23
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.
Брати! Я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися в нас. Усе творіння з упованням очікує з’явлення Божих синів.
Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління — для свободи слави дітей Божих.
Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині. Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла.
Слово Боже.
Спів перед Єванеглієм
Алілуя, алілуя, алілуя.
Зерно — це слово Боже, а сіяч — Христос;
кожен, хто Його знайде, житиме повіки.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 13, 1-23 (довше)
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; і зібралися біля Нього численні натовпи, так що Йому довелось увійти і сісти у човен, а всі люди стояли на бéрезі.
І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та поз’їдали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не мало багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха, нехай слухає!»
Підійшовши, учні запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?»
А Він у відповідь сказав їм: «Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Адже хто має, тому дасться, і отримає понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють; і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: “Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите”.
Адже серце цього народу ожиріло, і вухами тяжко чують, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміти і не навернутися, і щоб Я зцілив їх. Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і ваші вуха, бо чують.
Воістину кажу вам, що багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, але не побачили; і почути хотіли те, що ви чуєте, але не почули.
Отже, послухайте притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово Царства, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистому ґрунті — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі кореня, він є нестійкий, і коли настають страждання або переслідування за слово, він відразу спокушується. Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти світу та зваба багатства заглушають те слово, і воно стає без плоду. А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, той, який видає плід і приносить — один — у сто разів, інший — у шістдесят, ще інший — у тридцять».
Слово Господнє.
Євангеліє коротше
Мт 13, 1-9
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; і зібралися біля Нього численні натовпи, так що Йому довелось увійти і сісти у човен, а всі люди стояли на бéрезі.
І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та поз’їдали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не мало багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха, нехай слухає!»
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
День притч (о.Василь Косік)
Будь доброю ріллею для Слова (Слово між нами)
Слово, що виходить з уст Божих, буває важким (о. Януш Марія Анджеєвський ОР)
Для Божої логіки не діють закони економіки (курс «Дабар»)
Очистити серця для Слова Божого (о. Кирило Лесько)
фінансово.
Щиро дякуємо!
