Щоб не спокусити слабких у вірі

Роздуми над Словом Божим на понеділок ХІХ звичайного тижня, рік І

Кожен єврей сплачував податок на Єрусалимський храм. Не дивно, що євангеліст Матей, який до того як піти за Ісусом був митарем, занотовує в своєму Євангелії цю маленьку історію про ставлення Ісуса Христа до податку на храм.

Коли збирачі податку на храм прийшли до Ісуса, Він розумів делікатність цієї ситуації: з одного боку Він є Сином Божим, а отже не зобов’язаний давати податок на храм; однак ті, хто прийшли до Нього  зібрати податок, є простими людьми і легко можуть заплутатись в тонкощах богослов’я, тому відмову Ісуса платити податок на храм можуть потрактувати таким чином, що це зашкодить їхній вірі, а це є спокусою.

Відтак Ісус, пояснюючи делікатність цієї ситуації Петру, посилає його, щоб той зловив рибу, в якій має знайти статир — монету такої вартості, що нею можна заплатити податок і за Ісуса Христа і за себе.

Справи спокуси і делікатного ставлення до слабких у вірі в особливий спосіб торкається св. Павло. В ті часи, коли проповідував апостол Павло, серед поган був поширений звичай спочатку жертвувати їжу божкам, а потім її продавати чи роздавати іншим. Святий Павло говорив, що ця ідоложертовна їжа не може зашкодити віруючій людині, однак звертав увагу на слабких у вірі, щоб їх не спокусити: «Вважайте, щоб ця ваша влада якось не стала причиною спотикання для немічних. Бо коли хто бачить, що ти, який маєш знання, перебуваєш в ідольській божниці, чи його совість, будучи немічною, не заохочена буде їсти ідольські жертви? І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер. Грішачи проти братів і вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа. Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата» (1 Кор 8, 9-13).

Спокуса , баламучення — це спонукання іншої людини, часто слабкої у вірі, до вчинення зла. Зауважмо, що і св. Апостол Павло і Ісус відмовляються скористатися тим, чим можуть скористатися по праву, аби тільки не спокусити слабкого у вірі! Можливо певний ієрарх в певній конфесії має право носити дорогий годинник і їздити дорогою машиною, бо, принаймні, не вкрав їх. Але чи може він так робити з огляду на немічних у віри?.. Чи не ліпше, як св. Апостол Павло, сказати собі: «Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата» (1 Кор 8, 13)?