Успення св. Анни, матері Пресвятої Богородиці
свв. жінок Олімпіяди і Євпраксії
Ап. 1 Кор. 137 зач.; 7, 12-24.
12. А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. 13. І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає. 14. Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі. 15. Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі. 16. Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку? 17. А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах. 18. Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується. 19. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише – зберігання заповідей Божих. 20. Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав. 21. Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства; 22. бо раб, покликаний у Господі – Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа. 23. Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей. 24. Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний.
Єв. – Мт. 60 зач.; 14, 35-15, 11.
35. Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих 36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.
1. Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: 2. “Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?” 3. А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? 4. Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть. 5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! – 6. той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. 7. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: 8. Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене. 9. Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.” 10. І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте! 11. Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.
Ап. – гал. 210 зач.; 4, 22-31.
22. Написано бо, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: оті дві жінки – то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар; 25. а гора Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми своїми. 26. А вишній Єрусалим -вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо: “Звеселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук не знала, бо у покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.” 28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер. 30. Тільки ж що Письмо каже: “Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної.” 31. Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної.
Єв. – Лк. 36 зач.; 8, 16-21.
16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17. Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. 18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.” 19. Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. 20. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.” 21. Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.”