У період історії Церкви між 1712 і 1954 роками був канонізований лише один Папа. Ним став святий Пій X, і Церкві не знадобилося багато часу, щоби розпізнати його святість.
Коротким підсумком його життя може бути духовний заповіт, написаний перед смертю у 1914 році:
«Я народився бідним, я жив у бідності, і я хочу померти бідним».
Оригінальний напис на його надгробку також містить подібний опис його життя:
«Папа Пій X, бідний і водночас багатий, лагідний і смиренний серцем, непереможний поборник католицької віри, чиїм постійним прагненням було оновити все у Христі».
Святий Пій X народився у бідній селянській родині і його дитинство минуло в умовах, далеких від комфортних. Хоча він зрештою піднявся на самісіньку верхівку ієрархії Католицької Церкви, внутрішній дух його залишався незмінним.
Його кімната так і залишилася кімнатою бідного сільського вікарія; ні як кардинал, ні як Папа, Джузеппе Сарто не намагався якось її оздобити.
Він не лише жив у дусі бідності, але й був дуже чуйним до потреб бідних протягом усього свого земного служіння.
У 1867 році його перевели у Сальцано, великий район дієцезії Тревізо. Там майбутній Папа відновив храм і власним коштом забезпечив розбудову й утримання лікарні ціною власного самозречення — особливо, під час епідемії холери.
Святий Пій X практикував те, що проповідував,бо відчував покликання не просто бути щедрим до бідних, а й самому жити у відповідному дусі. Він не прагнув накопичення багатств або зручностей, доступних його сану, а просто наслідував Ісуса Христа.
Хоча багато хто пам’ятає святого Пія X за те, що він знизив вік прийняття дітьми Святого Причастя, він був передусім людиною, яка жила за своїм словом і хотіла бути прикладом для інших.
фінансово.
Щиро дякуємо!
