Йти за Ісусом

Роздуми до Слова Божого на середу ХХVI звичайного тижня, рік І

Три різні людини підходять до Ісуса, виявляючи Йому своє прагнення йти за Ним. Перша людина відразу беззастережно маніфестує своє прагнення йти за Христом: «Я піду за тобою, куди б ти не пішов» (Лк, 9, 58), однак Господь звертає увагу на те, що рішення йти за Ним не може основуватися лише на почуттях, бо це нетривкий фундамент, а на мудрому врахуванні всіх труднощів, яке несе за собою цей вибір: «Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити» (Лк 9, 58).

Друга людина виражає своє прагнення йти за Ісусом, але висуває свої вимагання: «Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька» (Лк 9, 59). Господь відповідаючи: «Залиши мертвим ховати своїх мертвих», – дає зрозуміти, що коли йдеш за Ісусом, ти маєш залишити всілякі сподівання на те, що б мати щось з цього для себе, інакше життя стає сумним хованням мертвих.

Третя людина, виражаючи прагнення йти за Ісусом, серцем ще знаходиться при спокійному житті в родинному домі, хоче бути і з Ісусом, але не хоче втратити цих емоційних зв’язків з близькими людьми. Ісус відповідаючи: «Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого», – дає зрозуміти, що людині важко зробити добре справу, якщо буде завжди озиратися на те, що було. Коли орач йде за плугом і при цьому буде постійно озиратися назад – він не зможе зробити борону рівною, не зможе добре виконати своє завдання. Подібно і ми, які пішли за Ісусом: якщо почнемо оглядатися на те, що довелося покинути, наша вірність Богові буде сумнівною.