У п’ятницю, 25 листопада, у Києві вшановували пам’ять християнських сподвижників усіх конфесій і Церков. Всеукраїнська Міжконфесійна Церемонія вшанування пам’яті сподвижників християнської віри відбулась у центрі Культури і Мистецтв (колишній Жовтневий палац.
Організаторами заходу стало Українське Біблійне Товариство за участю Наради Представників Християнських Церков України та Української Міжцерковної Ради.
На заході були присутні представники різних Церков, які зазнали гоніння у радянські часи. Римо-Католицьку Церкву представляли, зокрема, єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Віталій Скомаровський та єпископ-емерит Ян Пурвінський.
На згадку про тих, хто став жертвою репресій за віру в Бога, під час церемонії служителі Вірменської Апостольської церкви, Римо-Католицької та Німецько-Євангелічної лютеранської церкви запалили свічку. Після цього зал вшанував закатованих і загиблих сподвижників віри хвилиною мовчання, а в цей час на екрані були показані списки людей, які у стражданнях і гоніннях зберегли віру. Вшанування батьків віри продовжилось на сцені врученням квітів та подарунків.
Найгарніше видання Святого Письма, як головна нагорода була вручена єпископу-емериту Києво-Житомирської дієцезії Яну Пурвінському та отцю-прелату Амброзію Міцкевичу.
Єпископ-емерит Ян Пурвінський у своїй промові подякував за нагороду і за те, що оцінена праця, яку виконували священнослужителі, відповідаючи на заклик Господа: «Ідіть і навчайте всі народи і хрестіть їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». «Цю нагороду я відношу до всієї Римо-Католицької Церкви в Україні – сказав єпископ, священики котрої чи то публічно, чи то підпільно невтомно працювали у ті важкі часи на території нашої держави. Вони трудилися, щоб Церква не втратила свою ідентичність і могла сьогодні у вільній і незалежній Україні продовжувати свою спасительну місію».
Для Єпископа-емерита Яна та Отця Прелата Амвросія зворушливим був не стільки сам момент нагородження, скільки місце, де вручали нагороди – колишній Жовтневий палац.
У ХХ столітті ця будівля була центром для різних державних установ, зокрема, НКВС. Камери тортур завжди були в крові, тому що увесь час, поки в палаці розміщувалися більшовицько-радянські каральні органи, в його стінах цілодобово, в режимі надсуворої секретності, працював кривавий конвеєр по винищенню так званих «класових ворогів» або «ворогів народу», до числа яких часто потрапляли християнські душпастирі.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр , РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
