У Всеукраїнському санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію триває урочистість Бердичівської Богоматері під гаслом «Богородице, веди нас шляхом надії та миру».
Як повідомлялося, вчора, 19 листопада, Бердичів вітав паломників. Вігілійну Месу очолив глава Конференції єпископів владика Віталій Скомаровський. А нічне чування – ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук. У коментарях CREDO учасники урочистості говорили про те, як важливо, аби Діва Марія перебувала в серцях українців.
Урочисту відпустову Месу в неділю очолив кардинал з Бразилії Паулу Сезар Коста.
Розпочинаючи недільну урочистість, єпископ Кривицький привітав усіх гостей свята — єпископів, священників і мирян. А також кардинала з Бразилії, який «здолав 11 тисяч кілометрів, щоб бути разом з нами на святі». Шкода, що на цьогорічному бердичівському відпусті не було представників державної влади вищого рівня. З особливих гостей свята на недільній урочистості були головно єпископи РКЦ. Зокрема, долучились Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький. Прибули тимчасовий повірений у справах посольства Республіки Польща в Україні Ян Каліновський і виконувач обов’язків Бердичівського міського голови Богдан Коляда.
«Кожен із нас прибув сьогодні зі своїми намірами, — сказав ординарій Київсько-Житомирський. — І напевно першою молитвою для кожного з нас буде дар тривалого миру для нашої держави. Кожен єпископ молиться за свою дієцезію, кожен настоятель — за свою. Парафію, кожен батько і мати — за свою сім’ю. Кожен з тут присутніх молиться про свою дорогу спасіння, щоб вона стала більш явною і плідною. Отож запрошую всіх до спільної молитви, щоб за заступництвом Матінки Марії, Діви Бердичівської, занести всі ці молитви, які «накопичилися», представити їх Милосердному Отцю».
Слова св. Йоана Павла ІІ
Перш ніж на Літургії слова виголошено слово Євангелія, на бердичівському святі залунав гімн Flos Carmeli — урочисте вшанування Діви Святого Скапулярію, Квіту Кармелю. В усіх співах цих двох днів урочистості бере участь музичний гурт із Києва, який прибув разом з о.Олександром Оріховським ОР — керівником школи літургійного співу. Євангеліє дня, як і на Месі в суботу, було співаним.
Проповідь виголосив кардинал Пауло Сезар Коста, архієпископ-митрополит Бразиліа — столиці Бразилії. Він привітав усіх гостей свята і запевнив у близькості до українського народу Наступника св.Петра, Папи Лева XIV.
— Він молиться за вас, — сказав кардинал Коста, — Він завжди нагадує світові про ваші страждання в цій нелюдяній, несправедливій та жорстокій війні, яка приносить лише біль і смерть – бо така є війна. Людина створена для свободи, а не для гноблення!
Святий Йоан Павло ІІ, коли відвідав вас у 2001 році, сказав: «Вітаю землю, яка пізнала страждання і гноблення, зберігаючи прихильність до свободи, яку ніхто ніколи не зміг зруйнувати». Сьогодні ви переживаєте страшний біль війни, але ваше покликання – це свобода, бо людина створена для свободи. Я тут, серед вас, як паломник у цьому святому місці. Я приїхав із Бразилії — країни католицької, з живою та активною Церквою. Я приїхав, щоб висловити вам свою близькість у ці важкі часи. Я приїхав, щоби сказати: ми з вами!
Материнська присутність Марії. Проповідь кардинала Кости
Ми теж почуваємося безсилими перед лицем руйнувань і жахіть війни. Але я хочу, щоб ви відчули близькість молитви і солідарність Церкви Бразилії, моєї архідієцезії та в багатьох інших місцях Бразилії та світу. Якщо багато політиків мовчать, то люди доброї волі не мають права мовчати перед жахом війни.
Ми перебуваємо в цьому всеукраїнському санктуарії — місці, де можемо відчути материнську і втішну присутність Матері Ісуса. Вона є Матір’ю і ніколи не покидає своїх дітей. Її присутність у цьому простому образі символізує ніжність і близькість Бога до нас. Наше серце наповнюється любов’ю, і з нього виривається спів прослави.
Перед Нею ми почуваємося прийнятими з усім тягарем нашого життя — з болями, стражданнями і мріями. З серця виходить щира і довірлива молитва. Це молитва серця, яке відмовилося покладатися тільки на себе, визнаючи, що саме по собі воно нічого не може. Тільки Вона може дати нам те, чого ми так потребуємо, і чого не може жати байдужість людського серця: миру.
Людина віри — це паломник надії. В цей Ювілейний рік ми святкуємо свято надії, і ми покликані стати паломниками надії. Ми прийшли до цього марійного санктуарію, щоби зустріти матір Ісуса і нашу матір. Образ паломника нагадує нам, що християнське життя є паломництвом, і на цьому шляху ми потребуємо сили, незамінної Супутниці, щоб досягти мети — зустрічі з Господом Ісусом.
Навіть коли обставини несприятливі — Бог із найменших знаків творить велике Царство Боже. Так було з маленькою хмаркою, яку побачив пророк Ілля. Наша надія ґрунтується не на порожнечі, а на певності, що Господь Ісус, якого Євангеліє показує вмираючим на хресті, є живим і воскреслим і йде поруч із нами. Ваша культура просякнути християнством. Підкорення Христу і Його Матері не ображає людської автономії, адже Христос — це досконале втілення людської особи. Тільки в таємниці Христа ми відкриваємо, що значить бути людиною, знаходимо своє справжнє покликання. «Він є тим, хто надає сенс нашому життю», казав св.Августин. Тільки Він може живити нашу надію, навіть коли обставини вкрай несприятливі.
Так було не раз в історії. Можливо, це і ваша ситуація тепер. Але присутність Святого Духа в нас робить нас людьми надії. Хто має віру — має надію!
Папа Франциск під час паломництва до Ріо-де-Жанейро сказав до молоді: «Не дозвольте, щоб у вас вкрали надію». Те саме я сьогодні кажу вам.
Ми згадуємо Діву Марію, яка на горі Кармель явилася св.Симону Стоку і дала йому скапулярій. Санктуарій це місце, де ми можемо відчувати Її материнську присутність і не почуватися покинутими в часи страждань. Вона продовжує виявляти нам свою материнську близькість. Сцена, яку дає Євангеліє, ставить хрест у центрі і вміщає біля нього Марію, інших жінок та учнів Христа. Із хреста проростає шлях цивілізації любові, яка прагне перемогти ненависть і нетолерантність та вказує напрямок до братерського суспільства.
Філософ Григорій Сковорода, якого цитував Йоан Павло ІІ, перебуваючи на вашій землі, казав: «Все минає, але любов після всього остається; все минає, але не Бог, не любов». Тільки любов може допомогти нам збудувати суспільство, гідне величі Бога та величі людей, створених на Його образ і подобу.
Євангелія не називають Марію на ім’я, а кажуть: «жінко». Використання цього поняття глибоко символічне. Воно відсилає до першої жінки — Єви, та до образу Сіону в Старому Завіті. Знак у Кані Галілейській має месіанську природу, тобто пов’язаний з ділом Месії. В ікономії Нового Завіту, скріпленого Пасхальною тайною, Мати Ісуса стає уособлення Нового Єрусалиму — Дочки Сіону, до якої пророки звертали свої слова про останні часи. Як у юдейській традиції Єрусалим часто втілювався в образі жінки, так і Ісус називає свою матір словом «жінко». В Марії Ісус нам вказує втілення Нового Союзу, нового Єрусалиму, тобто Церкви-Матері. Матір Ісуса — це Вселенська матір розсіяних дітей Божих, з’єднаних у Христі, якого Вона окрила плоттю у своєму материнському лоні. Як Мати Ісуса, під хрестом Марія проголошена Матір’ю всіх, хто з’єднаний з Ним вірою. Вона — матір учнів та учениць Ісуса, якими є всі ми.
Ми покликані разом із Йоаном, улюбленим учнем, споглядати Марію як нашу Матір, обіцяний знак са=пасіння, Матір живих, великий Знак з неба, про який говорить Одкровення. Марія, яка народила Ічссуса, тепер відіграє материнську роль у житті всієї Церкви та кожного учня й учениці Ісуса. Вона супроводжує нас і допомагає нам в усіх обставинах історії. Вона відчуває ваше прагнення миру.
Саме тому не втомлюйтеся благати Її про цей дар! Справжній мир не народжується з‑під кореня, а є плодом справжнього діалогу, в якому беруть до уваги справедливість, природне право народів, спільне благо, а головне — право кожної людини на справедливий і тривалий мир, яких походить від гідності людини. Нехай Пресвята Діва Марія, яку ви тут вшановуєте як Царицю Святого Скапулярію, заступається перед своїм Сином за нове відновлення, справжній і тривалий мир, якого ви так потребуєте! Амінь.
Життєздатність Тіла Христового
Відпустова урочистість включає в себе спів Te Deum — «Вихваляем Тебе, Боже». Тому що суть Церкви це прослава Бога, спів на землі для Того, кого в небі поки що бачать тільки ангели і святі, а ми Його споглядаємо очима віри.
Голова конференції єпископів РКЦ в Україні єпископ Віталій Скомаровський поновив Акт присвячення України Непорочному Серцю Марії. На завершення Меси кардинал Коста, який служив латиною, уділив понтифікальне благословення українською мовою, а хор заспівав «Боже великий, єдиний».
Від імені всіх зібраних на святі кардиналові Пауло Сезару подякував за провід у богослужінні архієпископ Мечислав Мокшицький, який промовляв українською мовою, а на завершення звернувся до зарубіжного гостя італійською, просячи його переказати Папі Леву вдячність Церкви в Україні.
— Сьогодні зустрічаємося в Бердичеві — особливому місці, переповненому Божою благодаттю, — сказав митрополит Львівський. — Діва Марія, як справжня любляча мати, упродовж багатьох століть приймає дітей у своєму домі. Хоча часи, в які ми живемо, важкі, хоч у нашій державі триває війна і довкола багато страждань, — Церква живе, завдяки моці Бога, який є Вірний.
Сьогоднішнє храмове свято є показовим. Ми разом збираємося на молитву і підтримуємо одне одного. А це свідчить про Церкву як про містичне Тіло Господа, яке виконує свою місію.
Другий знаком надії та витривалої віри є ювілей 650‑річчя Львівської митрополії, яку ми, римо-католики в Україні, разом творимо. Це не лише історична подія, але перш за все — глибоко релігійна, бо підтверджує присутність і вірність Христової Церкви на цих землях упродовж століть аж до сьогодні.
У зв’язку з цим запрошуємо всіх на подячну урочистість, що запланована на 6 вересня цього року. Урочисту Святу Месу очолить папський легат, що підкреслить єдність нашої спільноти зі Святішим Отцем Левом XIV і всією Вселенською Церквою. Нехай це спільне святкування зміцнить нас у вірі, піднесе на дусі та сприяє життєдайності Христової Церкви в Україні, щоб ми, попри труднощі та випробування, надалі несли світло Євангелія туди, де ще панує морок.
Просимо Бердичівську Матір Божу, щоб супроводжувала нас у земному паломництві і привела до зустрічі з Ісусом у вічності, де сповниться надія і пануватиме любов.
Залишайтеся паломниками!
Парафіяни подякували кардиналові, привітали його португальською мовою та вручили подарунки.
Святкування підсумував Апостольський Нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас:
— Чим нам такі важливі ці зустрічі, візит кардинала, чому так важлива присутність дипломатичного корпусу, слова про підтримку Папи Лева? Бо ми невіруючі, я серйозно! Бо завжди Богородиця й Ісус нам кажуть: просіть, будьте сміливими з нами! Не думайте, що ми нічого не можемо! Богородиця й Ісус завжди повторюють: так багато благодатей приготовлено — а ви не маєте сміливості про них попросити! Оце є наша невіра. Якби ми були віруючими людьми, ми могли би багато випросити! Отож близькість людей Церкви нам показує, що ми теж можемо бути ближчими до Богородиці як до мами. Ми приходимо до Неї як до Мами: мамо, я не маю право отримати мир і справедливість для України. Я не маю права — але я прошу, бо Ти моя Мама. Амінь!
Делегат Босих Кармелітів в Україні о.Бенедикт Крок OCD подякував усім буквально одним словом: «Дякую!»
Тимчасовий повірений у справах посольства Республіки Польща в Україні Ян Каліновський відзначив, що бердичівські урочистості довгі роки об’єднують поляків та українців навколо спільної спадщини.
— Ми пам’ятаємо про жертви — і водночас про солідарність, яка постала особливо після лютого 2022 року, — відзначив він. — Ми пам’ятаємо, яку підтримку мої співвітчизники і Польська держава надали українцям. Незважаючи на спроби агресора розділити нас, ця допомога триває.
Виконувач обов’язків Бердичівського міського голови Богдан Коляда подякував кожному гостеві, хто приїхав, щоб бути з українцями в ці важкі часи.
— «Богородице, веди нас шляхом надії та миру» — це більше ніж слова: це компас, — сказав він, посилаючись на гасло паломництва. — Від початку вторгнення ми бачимо, яка є справжня Україна: сильна, незламна і згуртована. Головне — це наші люди, наша земля і наша свобода. На цьому шляху ми не самі: з нами Господь і Діва Марія. Сьогодні ми просимо про головне: дати нам не втратити віру в себе! Сила українців не лише у зброї, а в серці. В тих, хто надає допомогу, хто молиться. Майбутнє України народжується зараз!
«Залишайтеся паломниками, і зможете випросити багато благодатей! — побажав на завершення Хранитель санктуарію о.Віталій Козак OCD. — Важливо відчувати себе паломниками і залишити свій статус у світі. Марія, як сказав Апостольський Нунцій, може дати нам більше. Будемо просити Богородицю, щоб наступне свято ми змогли провести на площі, як це було до пандемії і вторгнення. Щоб нас знову зібралося 25-30 тисяч людей і щоб ми всі разом могли сказати: ДЯКУЮ. Пам’ятайте, що Марія може випросити для нас більше, ніж ми можемо мріяти. Нехай ми зустрінемося і нас буде багато, полонені повернуться з полону, поранені вийдуть з лікарні. Пам’ятаймо про них і про їхнє паломництво — в болю, стражданні і несправедливості. Нехай Господь дасть їм ті благодаті, яких вони потребують».
фінансово.
Щиро дякуємо!
