Зцілення прокаженого

Роздуми над Божим Словом на четвер І звичайного тижня, рік ІІ

Проказа — одна з найстрашніших хвороб у біблійну епоху. Вона невідворотно знищувала тіло. У цій хворобі легко побачити образ гріха, який нищить не тільки серце й душу, але охоплює всю людину. Гріх — це те, що відображається також і на твоєму тілі.
Проказа — це захворювання, яке розпочинається зсередини, а її наслідки видно назовні. Чималою мірою це символ того, як гріх народжується в серці, а його наслідки стосуються всієї людини.

Книга Левіт, яка описує культове життя Ізрáїля, викладає підстави й порядок жертвоприношення, — присвячує увесь 13-й розділ детальному обговоренню прокази та очищення від неї. На цих сторінках описано різні види шкірних захворювань, але є елементи, спільні для них усіх.

Левіт 13,8: «… а священник, оглянувши висип, побачить, що він розкинувся по шкірі, об’явить його нечистим; це проказа…».

Болячка поширюється на все тіло. Подібно з гріхом: гріх одного має вплив, поширюється на всю спільноту — Містичне Тіло Ісуса Христа. Мій особистий гріх ранить Церкву, тому на початку Святої Меси ми всі разом визнаємо гріхи, кажучи:

«Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому, і ВАМ, БРАТИ І СЕСТРИ…»

Святе Письмо також навчає, що проказа — це кара за гріх осудження. У 12-му розділі Книги Чисел читаємо, як Аарон і Міріам, брат і сестра Мойсея, осуджували його. Мойсей переказав Ізрáїлю Закон Божий, де було написано, щоб ізраїльтяни не одружувалися з жінками з інших народів. Це було потрібно, щоб уникнути гріха ідолопоклонства. А Мойсей, переказуючи Закон, сам мав жінку — кушійку. Аарон із Міріам обурилися на нього й почали осуджувати (а хіба не слушно? Сам велить одне, а робить інше?). Господь покликав усіх трьох до намету зборів, і там Міріам «стала як сніг» від прокази та мусила перебути сім днів поза табором.

Чому так відбувається? Осудження і брак любові зароджуються в серці й цього ніхто не бачить. Вони так старанно приховані, що інколи сам цього не помічаєш у собі. А проказу  бачать усі, чують ще здалеку, і вона показує всім довкола, що саме міститься в моєму серці: брак любові до ближнього, критика, осудження, прихований гнів, ненависть, брак пробачення.

“ Хто втримує свій язик від осудження, критики, обмов, той також не матиме клопотів із тілесними гріхами, з різними сучасними «проказами» (обжерливість, алкоголь, нікотин, сексуальні гріхи)

Те, що глибоко приховане в душі та серці людини, проявляється і назовні. Адже коли людина щаслива, закохана — це видно на її обличчі. Так само на обличчі може відображатися осудження, озлобленість і гнів.  У Книзі Буття читаємо: «І сказав Господь до Каїна: Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні — гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати» (Бут 4, 7-8).

Але найбільше злість, ненависть, гнів, заздрість, непрощення і небажання простити виявляється в словах людини: в словах осудження і критики за очі, в обмовах. Святий апостол Яків у своєму посланні пише: «Коли ж хто не грішить словом, — то до­с­ко­­налий чоловік, здатний прибор­кати й усе тіло» (Як 3, 2). Отже, перший крок до внутрішнього очищення: стримувати свій язик. І хто втримує свій язик від осудження, критики, обмов, той також не матиме клопотів із тілесними гріхами, з різними сучасними «проказами» (обжерливість, алкоголь, нікотин, сексуальні гріхи).