Роздуми до Слова Божого на четвер V тижня Великого Посту
Для юдеїв було неприйнятним, що Ісус порівняв себе із кимось, більшим від Авраама: Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти себе самого робиш? Великою спокусою для релігійної еліти Ізраїля були такі тісні стосунки Ісуса з Творцем, що Він навіть смів називати себе Його Сином. Хоча сам Бог протягом усієї історії спасіння неустанно сходив до свого Народу і укладав із ним союз. Якщо хтось не пізнав такого Бога — то як міг зрозуміти Таємницю Втілення, коли Господь не просто наблизився до людини, а сам став людиною?
Наш Спаситель не обрав собі найблискучішу біографію, не став великим Царем або архієреєм у Єрусалимському Храмі. Він увійшов в людську історію через звичайну сім’ю теслі Йосифа і простої дівчини з Назарета на ім’я Міріам. Не влаштовував собі якихось особливих привілеїв у своєму земному паломництві: не міститься у Євангеліях факту, щоб Ісус намагався перейняти контроль над Єрусалимом, Храмом або хоч якоюсь синагогою. Серед своїх учнів Він волів бути слугою, обмиваючи їм ноги. Єдиним фундаментом і утвердженням Його місії є Отець.
В Ісусі Христі здобудеш славу Отця, коли усього заради Нього зречешся!