20 травня у столиці планується провести гей-парад. З цього приводу вже поширюються зразки листів, які можна (і, навіть, потрібно) роздрукувати, підписати й відіслати за вказаними адресами. Підтримка цього явища нехристиянськими силами досить серйозна: так, посол США уже розмістив на сайті своє офіційне привітання учасникам «Прайд-маршу».
Реакція громадськості – зокрема, християнської – поволі формується, але дуже вже поволі. Активність і наполегливість ЛГБТ-діячів залишають позаду такі маленькі ініціативи, як, наприклад, скликаний 6 квітня православний мітинг проти гей-параду. Хресний хід зібрав небагато учасників, переважно жінок середнього і старшого віку, і відбувся під змішаними гаслами, серед яких не бракувало і нав’язлого в зубах «числа звіра», у сенсі ідентифікаційного коду. Крім того, на таких акціях буває нелегко уникнути проявів звичайної людської неприязні до збочення, тим більше якщо воно активно про себе заявляє. Як саме ми зможемо відповісти на цей виклик часу – бо проблема тиску гей-лобі є саме викликом часу? Навіть якщо виходити з даних соціологічних досліджень про постійний певний відсоток людей із відхиленнями в сексуальній орієнтації, за будь-яких часів і в кожному суспільстві, то це не пояснює саме по собі хвилі гей-тиску за останні роки. Тому що якщо цей відсоток є постійним, то вочевидь людство не зазнало несподіваної мутації виключно за останні кількадесят років. Отже, йдеться не про об’єктивну реальність, а про інформаційний натиск.
На згаданому молебні 6 квітня був гість зі Сполучених Штатів – православний віруючий на ім’я Девід. Він розповідав про випадки інформаційного та юридичного тиску на західні суспільства. Наприклад, про те, що організації бойскаутів у США переходять на нелегальний режим існування. Це пов’язано з тим, що, згідно з діючим законодавством, організація не має права відмовити у наймі на роботу людині з гомосексуальними нахилами. Із цього, в принципі правильного, закону гей-спільнота робить цілком конкретні висновки: гомосексуалісти подають заяву на зарахування їх вожатими, а в разі відмови подають до суду «за дискримінацію», домагаючись закриття організації.
Спротив девіантній поведінці певної частини суспільства обов’язково повинен бути, ось тільки проблема в тому, щоб це був спротив, а не засудження. Християнам сьогоднішнього світу потрібно на практиці освоїтися зі словами Святого Письма, що Бог ненавидить гріх, але любить грішника. Протест проти натиску гомо-лобі має бути коректний, аби поняття «християнин» не було рівнозначне поняттю «гомофоб».
Поки в Україні ще є змога противитися нав’язуванню збочень як норми, це потрібно робити. За цим посиланням можна завантажити зразки листів до Президента, Голови Верховної Ради України та інших посадових осіб.
фінансово.
Щиро дякуємо!
