У пресрелізі, поширеному Комісією, зазначається, що вона підтверджує своє зобов’язання вислуховувати, супроводжувати потерпілих і підтримувати кожну церковну громаду в її зусиллях щодо захисту.
У четвер, 5 червня 2025 року, у Ватикані відбулася зустріч Папи Лева XIV з членами Папської комісії захисту неповнолітніх. Годинна розмова дала змогу поновити непохитні зусилля Церкви, спрямовані на захист дітей і вразливих дорослих. Про це повідомляє Vatican News.
Бути довіреним радником Папи
У повідомленні для преси, яке Комісія поширила за підсумками зустрічі, зазначено, що під час аудієнції було наголошено на важливості єдності й колегіальності в діяльності органу, а також підкреслено потребу збереження його незалежності й ролі довіреного радника Святішого Отця.
«Ми також висловлюємо вдячність дикастеріям Римської курії за дедалі тіснішу співпрацю й закликаємо надалі долучатися до цього життєво важливого служіння. Сподіваємося представити Святішому Отцеві остаточний варіант Загальних керівних принципів до кінця року. Тим часом підтверджуємо наше зобов’язання вислуховувати, супроводжувати потерпілих і підтримувати кожну церковну громаду в її зусиллях захищати весь Божий люд зі співчуттям», — йдеться в комюніке.
Основні напрямки діяльності
Упродовж останніх двох років триває розробка універсальних принципів захисту. Було підготовлено пілотний проєкт, що нині проходить апробацію в різних контекстах.
Ще одним напрямком діяльності є ініціатива «Memorare», яка допомагає місцевим Церквам з обмеженими ресурсами розвивати системи захисту, реагування та повідомлення про зловживання. Основні інструменти — створення відповідної інфраструктури, профілактика через навчання, глобальна співпраця й стратегічна комунікація.
Щорічний звіт 2024: відшкодування як складова справедливості й навернення
Під час аудієнції Комісія також поінформувала Святішого Отця про підготовку щорічного звіту — ініціативи Папи Франциска, вперше озвученої 2022 року. Його завдання — оцінити здатність місцевих Церков до запобігання (зловживанням) і запропонувати практичні рекомендації з урахуванням регіонального контексту.
Цьогорічний звіт містить цілеспрямоване дослідження справедливості навернення крізь призму відшкодування. Він включає душпастирсько-богословський аналіз і збір даних про сучасну практику відшкодування у Вселенській Церкві.
Звіт охоплює оцінки та зауваження щодо 22 країн і 2 чернечих згромаджень (розділ 1), визначає регіональні тенденції та виклики (розділ 2), а також містить інституційний аналіз Дикастерії у справах євангелізації (розділ 3). Розділ 4 представляє початкову методологію Комісії для перегляду мирянських рухів, розроблену у співпраці з Дикастерією у справах мирян, сім’ї та життя, з першими результатами оцінки Руху Фоколярів.
Справа кардинала Чіпріані
Незважаючи на зобов’язання супроводжувати і підтримувати жертв насильства, довіра до Церкви щодо цього питання постійно зазнає ударів, пише Crux. Це обговорювалося і на зустрічах кардиналів, що передували конклаву, на якому було обрано Папу Лева XIV.
У період між смертю Папи Франциска і обранням Лева XIV увага світу була прикута до справи перуанського кардинала Хуана Луїса Чіпріані Торна, обмеженого у служінні Папою Франциском через звинувачення у сексуальному насильстві над неповнолітнім.
81-річний Чіпріані довгий час був одним із найвидатніших та найвпливовіших прелатів у Перу та по всій Латинській Америці, особливо протягом перебування на посаді архієпископа Ліми з 1999 по 2019 рік.
У січні іспанська газета El Pais оприлюднила, що Чіпріані звинуватили у сексуальному насильстві над хлопчиком-підлітком, і у 2019 році Папа Франциск наклав на нього санкції, обмеживши його участь у конклаві та право на носіння кардинальського одягу.
Анонімний постраждалий стверджував, що у 1983 році Чіпріані зґвалтував його під час сповіді, і він роками мовчав, перш ніж наважився подати скаргу Папі у 2018 році.
Попередня скарга, подана у 2002 році, очевидно, не дала результатів, тоді як скарга 2018 року призвела до швидкого виходу Чіпріані на пенсію та до обмежень у служінні. Втім, Чіпріані неодноразово ігнорував ці обмеження, а також заперечував звинувачення, своєю чергою звинувачуючи Папу Франциска у неналежному процесі і вимагаючи, щоб перуанські єпископи виправили заяви, які підтверджують обмеження на його служіння.
Він також порушив заборону носити кардинальські шати, з’явившись 24 квітня, щоб віддати останню шану Папі Франциску, а також взявши участь у вечірні за душу Папи 27 квітня за Папу у базиліці Санта-Марія-Маджоре, де похований Франциск.
Кажуть, що Чіпріані був присутній на похороні Папи Франциска, а також брав участь у Месі Папи Лева XIV 9 травня з кардиналами у Сикстинській капелі на наступний день після його обрання та в його інавгураційній Месі 18 травня на площі Святого Петра.
Бачили також, як Чіпріані входив на загальні передконклавні конгрегації, незважаючи на обмеження, накладені на його служіння.
Коли речника Ватикану Маттео Бруні попросили про роз’яснення, він заявив, що конституція «Universi Dominici Gregis», яка регулює правила конклаву, чітко вказує, що всі кардинали без особистих перешкод, таких як хвороба, запрошені до участі.
Незважаючи на хвилю негативної реакці, Ватикан і Колегія кардиналів зберігали мовчання щодо статусу Чіпріані, але опублікували заяву щодо участі кардинала Анджело Беччу, засудженого за фінансові злочини.
Неодноразова участь Чіпріані у заходах перед конклавом та у літургіях на початку понтифікату Лева XIV стала джерелом суперечок серед спостерігачів. Тим часом окремі особи та медіа, пов’язані з Чіпріані, критикували його ймовірну жертву і намагалися її дискредитувати; одне медіа навіть розкрило особу жертви попри її волю.
Неодноразові запити на публікацію рішення проти Чіпріані Дикастерієм віровчення залишилися без відповіді, а поточний статус Чіпріані після заходів, вжитих Папою Франциском, залишається незрозумілим.
Відсутність ясності щодо його статусу та бездіяльність Ватикану під час конклаву у цій справі залишаються постійним джерелом скандалу для жертв насильства і їхніх захисників, особливо в Перу.
Для Папи Лева, який близько 30 років служив місіонером у Перу, справа Чіпріані є одним з лакмусових папірців щодо того, як Церква під його керівництвом вирішуватиме проблему зловживань з боку духовенства.