Патріарх — титул глави деяких автокефальних Церков або митрополій.
До Великої схизми 1054 р. цей титул носили п’ять єпископів Вселенської Церкви: Римський, Константинопольський, Олександрійський, Антиохийский та Єрусалимський.
У Візантійський імперії після розколу титул патріарха мали чотире єпископа: Константинопольський, Олександрійський, Антиохийский та Єрусалимський. З виникненням самостійних слов’янських держав (Болгарія, Сербія) та набуттям автокефалії їхніми Церквами, на чолі їх також ставали патріархи.
В Католицькій Церкві сан патріарха носять, зазвичай, ієрархи, котрі очолюють помісні Східні Церкви, що перебувають в єдності зі Святим Престолом, якщо ці Церкви мають статус патріархату.
В Римо-Католицькій Церкві сан патріарха мають митрополити Лісабонський і Венеціанський (вони носять цей титул історично), а також – Єрусалимський патріарх латинського обряду.
фінансово.
Щиро дякуємо!
