Сповідь (визнання гріхів) —один з актів покутника у таїнстві Покаяння і Примирення, що полягає у визнанні священикові важких(смертних) гріхів. Становить істотну частину таїнства: “Каянники повинні у сповіді перерахувати всі смертні гріхи, яких вони є свідомі після докладного іспиту сумління, навіть якщо ці гріхи дуже таємні і вчинені лише проти двох останніх заповідей Декалогу (Пор. Вих. 20, 17; Мт. 5, 28.), бо іноді ці гріхи болючіше ранять душу і є небезпечнішими, ніж ті, які були вчинені на очах у всіх. Коли Христові вірні стараються висповідатися з усіх гріхів, що спадають їм на пам’ять, можна не сумніватися, що виявляють їх усіх Божому милосердю для прощення. Ті, що чинять по-іншому і свідомо приховують деякі гріхи, нічого не пропонують Божій доброті, аби вона могла відпустити через посередництво священика. Бо «якщо хворий соромиться показати свою рану лікареві, то медицина не може лікувати того, що їй невідоме“(Тридентський Собор: DS 1680.)
Згідно церковної заповіді “кожний вірний, що досягнув віку розсудливості, повинен сповідатися щонайменше раз на рік із тяжких гріхів, які має на сумлінні”(Кодекс канонічного права, кан. 989). Сповідь з легких гріхів не є обов’язковою, але Церква рекомендує її заради добра вірних.
У поточній мові слово “сповідь” іноді вживається як синонім таїнства Покаяння і Примирення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
