Народження св. Йоана Хрестителя

Римо-катол.: 24 червня (урочистість)

За такими постатями, як Йоан Хреститель, можна визначати, як за лекалом, хто насправді християнин, а хто слідує певній «християнській» ідеології.

Отже, біографія. Народився в Айн-Карімі, в Юдеї, у родині престарілого священика Захарії та його дружини Єлизавети, рік вирахувати складно з огляду на історично неправильний відлік «Різдва Христового», але принаймні за півроку до народження самого Христа, це точні відомості. Був назореєм: склав Богові обітницю не стригтися, не голитися, не пити п’янких напоїв, не мати жінки. Жив у пустелі, харчувався і вдягався гранично просто. Імовірно, пішов жити в пустелю по смерті своїх батьків, які й так були похилого віку, і там мешкав сам або з такими, як він, пустельниками; також імовірно, що стикався з єсеями, які саме в той період мали в Кумрані свою спільноту. Початок проповідування Хрестителя над Йорданом не набагато розходиться з початком публічного служіння Ісуса, бо обоє отримали визнане в юдейській традиції «право проповідувати» тільки після досягнення 30-річного віку. Отже, Йоан Хреститель щойно розпочав свою проповідницьку діяльність, щойно набув розголосу в Юдеї, щойно склалася спільнота його учнів, — як Ісус прийшов хреститися в Йордані.

Саме цим моментом і визначається, хто є насправді Божий, а хто шукав себе «на тлі Бога». В історії цивілізацій і в Церкві зокрема ніколи не бракувало людей, подібних духом до Предтечі: здатних вигукнути на повний голос про «гадюче поріддя», зганьбити хитромудрих, викрити перелюбні справи володарів. Але не всі вони визнані святими, бо не всі доклалися до будування Церкви Христової. Дехто волів залишитися самим по собі героєм, провадити спільноти своїх послідовників далі, стверджуючи власну правоту.

А Хреститель на запитання «хто ти?» — відказав: я не той, Він іде за мною, а я не гідний йому взуття зняти з ніг. І як Господь прийшов до Йордану, Хреститель намагався відмовитися: чи ж я маю Тебе хрестити??

Так само як Петро у човні, припавши до ніг Учителя, у страху Божому благав: вийди від мене, бо я чоловік негідний. Так само, як він казав у Горниці: не тільки ноги мені обмий, але й руки і голову, — бо моє місце нижче Твого, я підкоряюся, я смиряюся, визнаю свою підданість.

Хреститель втратив своїх учнів, немає «Церкви Предтечі» окремо від Церкви Христової. Шкода, що ті, хто повиводив частини стада Господнього у вибрані ними самими сторони, не мали в собі позиції св.Йоана Хрестителя: Йому належить рости, а мені — маліти.

Слова Захарії, батька Йоана Хрестителя, Церква прийняла як гімн для Утрені — однієї з двох найважливіших Годин у Літургії дня. Словами, які зняли печать мовчання з вуст Захарії, Церква славить Бога при кожному світанку. І ти будеш названий пророком Всевишнього, сказано в цій пісні, коли підеш перед Господом — приготувати шляхи Йому. Предтечею є кожен з нас, у теологічному сенсі, коли в чиїйсь душі він готує шляхи для Господа, приводить людей до віри, допомагає вийти з глухого кута набридлих релігійних практик, які втратили для когось сенс, і зустріти Бога Живого заново. Чимало священиків є Предтечами для тих, кого приводять у Церкву. Чимало мирян, лідерів різних спільнот, насправді є такими. І головне — щоб у ключовий момент вони визнали: ні, то не я маю бути центром твоїх пошуків, не наша спільнота є «найістиннішою з усіх спільнот», не особливості наших молитов становлять те, чого потребує твоя душа. Йому належить зростати, Йому — який ототожнився зі своєю Церквою в розмові з Савлом по дорозі до Дамаску; тобто — Церква є найголовнішою, а не конкретний діяч, навіть обдарований. Таким належить маліти.