Впродовж літа в Україні відбуваються численні табори для дітей і молоді. Не оминули велике свято «Веселих канікул» також і парафію Святих Володимира і Ольги у Львові. Пропонуємо інтерв’ю з духівником парфіяльного табору отцем Любомиром Гладюком про організацію «Веселих канікул» та про аніматорство загалом.
Які табори проводяться при Вашій парафії?
На жаль, здебільшого дитячі. Звісно, приділяється увага також молоді – аніматорам, але не так часто. Ці зустрічі пов’язані з нашою діяльністю, містять виховний момент, але це не є молодіжний табір. Нещодавно ми просто зустрілися, поспілкувалися. Бачу, що молоді люди цього дуже потребують. Вони відкриваються у неформальній обстановці. Нам, священикам, бракує просто бути з ними. Щодо таборів для молоді – я не маю досвіду їх проведення, але дуже хотів би спробувати.
Які Ви бачите тенденції позитивних змін у проведенні «Веселих канікул»?
Мені важко говорити про тенденції, оскільки останній раз проводив «Веселі канікули» на цій парафії, будучи семінаристом, мабуть, у 2003-2004 роках. Зараз аніматори набагато молодші, а позитив полягає в тому, що є люди, які шукають Бога. Також відзначу, що вони багато речей роблять з власної ініціативи. Якщо колись організаційними питаннями займались одна-дві особи, то сьогодні їх більше і збираються вони ще до початку табору. Інший позитив – колись було більше семінаристів, які проводили табір, вони мали більший вплив, а сьогодні відповідальність покладена на аніматорів. Мабуть, це таки позитив, що молоді люди щось роблять для молоді. Є також і негативи – вік аніматорів. Пригадую 2004 рік – вони були набагато старші, більш зрілі. Тепер ми зустрічаємося зі ситуацією, що далеко не всі аніматори можуть до кінця відповідати за те, що відбувається.
Чого все ж бракує для реалізації Ваших задумів?
Напевно бракує компетентних людей, які б могли планувати табір. Насправді є бажаючі здійснювати практичні речі, але мало тих, які обдумують проведення табору. Вважаю, що це повинні бути як богослови, так і педагоги, які б могли разом з іншими (можливо, з молодими людьми) сісти за стіл, щоб продумати програму. Зазвичай наша програма – це переклад вже існуючих, однак цьогорічна – «Веселі канікули з Богом» – річ оригінальна. Вона має свої позитиви вже тому, що вийшла у світ, але має і негативи, бо необдумана. Поясню: ми зустрічаємося день перед катехизацією, коли аніматори мали б отримати певні напрямки, сходинки щодо катехизації, але цього не відбувається, книга під цим оглядом заслабка. Також щодо певних ігор, сценок – вони могли б бути опрацьовані дещо краще. Вважаю, що творення програми не може бути працею лише однієї голови, а команди компетентних людей.
Якою б могла бути участь семінаристів у парафіяльному таборі?
Їх бракує, але, це, мабуть, наша проблема, що ми їх не запрошуємо. З іншого боку, важко запросити когось на час проведення табору. Було б краще, якби студент семінарії протягом року міг супроводжувати аніматорів у підготовці табору. Відзначу – табір не закінчується конкретного дня – продовжується кожної суботи протягом вересня–травня, і якщо б у цьому процесі брав участь семінарист – це було б позитивно і для нього – отримання досвіду, і для аніматорів – молодих людей, які таким чином посвячують себе Церкві та іншим.
На Вашу думку, чи потрібно докладати більше зусиль до розвитку аніматорства?
Насправді ми ніколи про це не міркували. Зараз існує думка про створення громадської організації, яка б поширювала інформацію про аніматорів, залучала охочих, але поки що це лише ідея. Досі аніматорами були особи з різних парафій м. Львова, які творили певну мережу, допомагаючи одні одним. Якщо і стояло питання про більшу організацію, то не було достатніх кроків для реалізації наміру. Зараз же про це йдеться – є думки, які вартує реалізувати.
Як Ви бачите таборовий рух в Українській Греко-Католицькій Церкві?
Маю досвід проведення парафіяльних таборів. Ті, які відбуваються зараз (добре, що вони є) – для дітей, але більший наголос потрібно ставити на табори для підлітків, для молоді. Як це повинно відбуватися – не знаю. Скажу про такий аспект: позитивом табору «Веселі канікули», що відбувся на парафії Святих Володимира і Ольги, було те, що вперше в аніматорів була конкретна програма, написана українцем для українських дітей. Вважаю, що Комісія у справах молоді УГКЦ, як і єпархіальні Комісії у справах молоді повинна розпрацьовувати посібники, які б допомагали організовувати табори. Очевидно, що позапарафіяльні теж є потрібні, вони виховують, але не володію достатньою інформацією на цю тему.
Я б хотів подякувати Тарасу Косару, аніматорам і усім, хто присвятив себе цьому табору, бо насправді вони могли бути деінде, а не тут, могли робити щось інше… Натомість, незважаючи на втому, на свій молодий вік, вони все ж таки вирішили бути тут і присвятити себе цим дітям.
фінансово.
Щиро дякуємо!
