У списку знаменитих конвертитів-англійців перше місце серед жінок напевно би посіла Елізабет Енскомб. Філософ світового рівня, а для декого – «жахлива професорка», яка публічно захищала католицьку віру та етику.
У 33 навчальних закладах США сьогодні діють товариства, які носять її ім’я. Вони об’єднують студентів, що вирішили захищати подружжя, родину й чистоту наперекір панівній у цих місцях культурі розпущеності. Перше Anscombe Society виникло в Прінстонському університеті 2005 року. Сьогодні діє вже ціла мережа цих організацій під назвою «Любов та Вірність» (Love and Fidelity Network).
Блог Anscombe Society Техаського університету, Остін, США.
Дитино, а чому католицизм?
Її студенти зверталися до неї «міс Енскомб», хоч вона була заміжня і мала сімох дітей. Фахівці з філософії знають її як видатну представницю аналітичної течії, ученицю відомого філософа Людвіга Вітгенштайна, перекладачку його творів англійською, пов’язану насамперед з Оксфордом, а потім із Кембриджем. Для чималої частини, якщо не для більшості, людей свого середовища вона була «отією з Оксфорду, католицькою дивачкою». Еліта легко прощає видатним особистостям різні екстравагантності, але спротив легалізації абортів або ж критика контрацепції – то вже «гріхи» непростимі.
Як учений Енскомб досягла абсолютних вершин. Дехто вважає її найвидатнішою жінкою-філософом за кілька останніх сторіч. Вона займалася філософією Аристотеля і Томи Аквінського. Найвизначнішим її твором вважається видана 1957 року книжка «Intention». Деякі її праці з етики використовувано для раціонального обґрунтування морального вчення Католицької Церкви, наведеного в «Gaudium et spes» або, скажімо, в енцикліці Йоана Павла ІІ «Veritatis splendor».
Гертруда Елізабет Маргарет Енскомб народилася 1919 року в нерелігійній, хоч освіченій родині. А дівчинка найбільше любила саме релігійну літературу. І в 15 років заявила, що хоче стати католичкою. Батьки, певно, без проблем погодились би на, скажімо, буддизм. Ну хоч би англіканство. Але католицизм?! Її відправили до англіканського священика. Той після розмови з дівчинкою сказав, що досі не зустрічав нікого, настільки міцно вкоріненого в католицькій вірі.
Однак батьки не дозволяли охреститися, перш ніж дівчина досягне 18 років. Елізабет розпочала навчання в Оксфорді, одночасно готуючись до хрещення, яке 1938 року прийняла в домініканському храмі. В тій само парафії незабаром познайомилася з Пітером Гічем, філософом-початківцем, таким само конвертитом, як і вона. Попри спротив сімей з обох боків, вони побралися 1941 року.
Тривала війна. Молода студентка написала відкритого листа з гострим протестом проти бомбардувань, якими британська авіація «накрила» німецькі міста. Енскомб не була пацифісткою, вона дотримувалася теорії справедливої війни, але вважала, що мстиві бомбардування, націлені на цивільне населення, не вміщуються в цю категорію.
Дивовижний дует філософів
1939 року Людвіг Вітгенштайн, знаний австрійський філософ, посів кафедру в Кембриджі. Він «на три чверті» був єврей, хоч і охрещений та вихований у католицькій вірі. Відкинув її у тому само віці, коли Елізабет її знайшла. Він не був щасливою людиною, мав покалічену особистість, гомосексуальні схильності. Жінок вважав нездатними до логічного мислення і особливо не любив жінок-філософів, а католиків вважав поневоленими догматикою. Важко було би знайти дві більше несхожі особистості, ніж Вітгенштайн та Енскомб.
Однак їх об’єднала дружба і стосунки вчитель-учениця. Він сам казав, що ніхто не слухав його уважніше, ніж вона. Не розумів, як молода студентка може поєднувати католицьку віру з точним логічним мисленням. Цінував її здатність ставити питання, які піддавали сумнівам також і його погляди.
Як Енскомб мала 29 років, відбулися дебати з К.С.Льюїсом; про цей захід стало гучно. Розмова стосувалася третього розділу книжки Льюїса про чуда. Молода й амбітна філософ вдало піддавала сумнівам аргументи відомого вже тоді християнського письменника. Льюїс визнав критику за доцільну й переробив розділ. Варто зазначити, що сама Елізабет у чудеса вірила.
“ Енскомб підкреслювала, що живе достатньо довго, аби побачити: всі обіцянки, що їх давали ентузіасти контрацепції, виявилися фальшивими.
Навчання Енскомб закінчила зі званням найкращого випускника року; розпочала працю в Оксфорді. Вона викладала і писала, займалася філософією мови, народжувала й виховувала дітей, продовжувала співпрацю з Вітгенштайном. Перед смертю 1951 року Вітгенштайн попросив Енскомб знайти йому «священика, який би не філософствував», і попросив, щоби друзі-католики Елізабет молилися за нього. Прийняв останнє помазання, вже будучи непритомним. Енскомб виборола для нього католицький похорон у Кембриджі.
Народжувала безсмертних
У 1950-х роках Енскомб стала викладати етику. Ознайомившись із працями філософів-моралістів ХХ ст., визначила їхню спільну рису: брак морального абсолюту, цілковиту залежність оцінки вчинку від обставин. Це фактично був розрив із 20 століттями юдеохристиянської традиції, ба навіть зі стародавньою етикою. Вона не могла з цим погодитися. У тексті «Про сучасну моральну філософію» критикувала поширений погляд, нібито мета виправдовує засоби, захищала класичну етику, базовану на «чеснотах». Також вказувала, що ті, хто використовує поняття морального права, мають виходити з існування Подателя цього права.
Такі погляди в її середовищі не сприймалися з ентузіазмом. Коли Оксфордський університет 1956 року вирішив надати титул honoris causa Гаррі Трумену, вона рішуче запротестувала. Вважала, що він як президент США, який прийняв рішення скинути атомні бомби на Японію, відповідає за вбивство людей. Підтримали її тільки троє викладачів.
Родина Енскомб–Гіч постійно поповнювалася, дім був повен галасливих дітей. Елізабет ніколи надмірно не клопоталася про свою зовнішність, як і не носила тогу, обов’язкову для викладачів Оксфорда до 1960 року. Її бачили у штанях із леопардової шкіри та шкіряній куртці, часто з сигарою в руці. Анекдот каже, що як вона була вагітна сьомою дитиною, хтось на дошці написав: «Енскомб плодить». Увійшовши, професор дописала: «Безсмертних» – і розпочала лекцію.
В середині 1960-х Оксфорд, як і більшість навчальних закладів, охопила сексуальна революція. Енскомб, яка відкрито визнала свою католицьку віру, захищала чистоту і сім’ю, відходила від цього середовища. Та, яка протестувала проти вбивства беззахисних у Дрездені та Хіросімі, з тією само силою стала на захист дітей, яких убивали «іменем закону». «Кожний народ, який має «ліберальне» абортне законодавство, незабаром стане народом убивць, якщо вже ним не став», – казала вона. В одній з газет було надруковано фотографію, як двоє поліцейських силоміць відводять її від абортної клініки. Однак фото вийшло без підпису, бо написати, що протестує проти абортів професор зі світовим ім’ям – це ж недопустимо! Двоє її дочок були не раз штрафовані та потрапляли під арешт за захист ненароджених.
Штани, сигара і контрацепція
Енскомб відкрито виступила з критикою контрацепції. Зробила це ще до виходу енцикліки «Humanae vitae», тобто в момент гарячих очікувань, також і в католицькому середовищі, що Церква піде ліберальним шляхом. Енскомб підкреслювала, що живе достатньо довго, аби побачити: всі обіцянки, що їх давали ентузіасти контрацепції, виявилися фальшивими. Зменшення числа небажаних дітей, усунення абортів як таких, зменшення кількості розлучень, більше задоволення у статевому співжитті подружжя – всі ці надії виявилися обманом. На теологічному конгресі в Торонто 1967 року вона провела детальну логічну критику контрацепції.
Частина журналістів, перекресливши її виступ, написали, що вона висловилася за підтримку. Чому? – коли зажадали спростувань, журналісти відказали, що жінка у штанях, яка палить сигару, вочевидь підтримує контрацепцію.
1970 року Елізабет Енскомб очолила кафедру філософії в Кембриджі, яку колись очолював Вітгенштайн. Працювала там до пенсії (1986). Доводила реалізм католицького вчення про подружжя – вчення про шлях поміж суворістю, яка відкидає почуття й тілесність, та очікуванням постійної пристрасті й задоволень. Родина Енскомб-Гіч сама була прикладом вдалого поєднання сімейного життя та успішності в професійній праці.
Елізабет Енскомб і Пітер Гіч. Оксфорд, 15 травня 1990 р.
Останні роки життя Елізабет Енскомб прожила вдома, оточена опікою дітей та онуків. Всі її діти – практикуючі католики, одна з доньок стала монахинею. Професор Енскомб відійшла до Бога у 81-річному віці, оточена молитвою близьких. Останнім її свідомим учинком став поцілунок, подарований чоловікові.
о.Томаш Яклевич, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
