Хто пропустив запрошення на святкування з нагоди храмового свята і внесення реліквій блаж.Йоана Павла ІІ у фастівській парафії Воздвиження Святого Хреста, той сам себе позбавив радості.
Втім, не сумуйте, я вам усе розкажу.
Фастівський католицький храм, зведений і освячений сто років тому (минулого року був ювілей), належить до неоготичних споруд, і є унікальним за своєю архітектурою. Нефахівцям це мало що скаже, але подивіться, як він виглядає: башти різної висоти й форми, різні вікна, «незбалансованість» по ширині. А при цьому він такий гармонійний!
Саме сюди в суботу 15 вересня прибуло чимало гостей: священики та парафіяни з Києва, Білої Церкви, Ружина, Таращі, Миронівки, Рокитного, Ставища, Житомира, Коростишева; п.Ева Матушек-Загата з київського консульства Республіки Польща; п.Галина Поліщук – секретар фастівської міськради (вона після урочистості зачитала вітання від мерії), сусіди греко-католики та інші. Їх усіх поіменно привітав настоятель парафії о.Ян Пьонтковський ОР. Цього дня вітання були не тільки всім присутнім, як ото завжди, а й таким «неприсутнім», як… слухачі Радіо Марія!
Це такий момент, від якого дістаєш шоку, усвідомивши, що місцеве святкування насправді охоплює собою величезну територію, і завдячує собою неймовірній кількості людей. Також і тих, хто навіть з ліжка не підводиться, бо жертвує свої хвороби і страждання за цей храм, за його відновлення, за свята у ньому.
Велика сила – Вселенська Церква!
А показати у відновленому храмі є що. І кольорові барельєфи Хресної Дороги, і вітражі у вікнах – не просто так, а за темами Таємниць Розарію (домініканський храм, так), ба навіть настінні світильники мають на собі домініканський герб. Туристичні фірми посилають запити до фастівського костелу, аби його включити до списку місцевих окрас і приводити сюди своїх гостей.
Уздовж стін – вітрини з історичними речами, свідками фастівської католицької давнини; і фотоекспозиції про нашого ще не прославленого святого – чудової людини, о.Зигмунда Козара ОР; і про різні свята парафії, і про її спільноти, і про все-все. Також і копія Туринської плащаниці. А ще – велика карта світу, де позначено місця, країни, в яких переслідують християн, і це – загальна інтенція до молитви на Розарії. Дивишся туди – і ніби чуєш, як стугонить хворий пульс планети. Що сказати, парафія Воздвиження Святого Хреста не відмежовується від хрестів світу…
А ще тут є славетна ікона «Фастівського Ісуса» – чудотворний образ Христа Розіп’ятого, повернення якого відбулося кілька років тому. Звісно, це копія, як нерідко в храмах України; але ж ми поклоняємося не зображенню, хоч чи що нам закидали сучасні «іконоборці». За кожним матеріальним предметом стоїть віра у Бога, до Якого цей предмет має стосунок. А перед образом Ісуса Фастівського лежить книга, в яку вірні вписують свої подяки, прохання та свідчення. Бог допомагає своєму людові, бо діє Бог, а не копія.
Про це ж саме – що ми не ідолопоклонники, а віруємо в Бога «у дусі та істині», говорив у проповіді ординарій Києво-Житомирський, єпископ Петро Мальчук. Він не тільки проілюстрував притчею потрібність знаку хреста, а й розповів про справжній (матеріальний) хрест, віднайдений св.Єленою. Той хрест, підкреслив єпископ, було поділено: частина – у Єрусалимський храм, частина – в Рим, частина – в Константинополь, а ще одну частину подрібнили на реліквії, аби таким чином «засіяти» Хрестом Спасителя наш світ. Бо, поклоняючись Хресту Господа Ісуса, ми поклоняємося не дереву, – підкреслив єпископ. Ми вшановуємо Того, чиєю смертю ми спасенні, в чиїй смерті маємо участь через хрещення. Релігія – не магія, і не саме по собі дерево, ікона чи реліквії святого творять чуда…
Урочистість парафіяльного свята відбулася не 14 вересня, а в день літургійного спомину Матері Божої Страждальної. Єпископ Петро з цієї нагоди згадав сказане св.Бернардом із Клерво: коли тіло Ісуса пробив спис, він дістав до серця – але не торкнувся душі, бо тіло було вже мертве; натомість Матір Божа стояла під хрестом Сина і все це бачила й переживала. Отож той спис прошив Її душу, і так збулося пророцтво Симеона.
Цього дня, 15 вересня, мають своє свято сестри Домініканки Місіонерки Ісуса і Марії, які служать у цій парафії: Матір Божа Страждальна є їхньою покровителькою.
А ще отець єпископ того дня зробив «позапланову катехизацію». Після Служби Божої ще було благословення дітей, молитва літанією до блаж.Йоана Павла ІІ та вшанування його реліквій. І ось, перш ніж завершити богослужіння, владика став до мікрофона і сказав: ви бачили, що я не вділяв благословення тим, хто підходив по нього у процесії до Причастя. Тому що до Причастя підходять тільки ті, хто є «повним свідком» Христа Спасителя, хто наближається до вівтаря, аби прийняти Тіло і Кров Господні. А як хтось іще неготовий, або не відбув катехизу, або почувається негідним, щоби зараз приступити до цього Таїнства, – той нехай пройде свою дорогу, відбуде всі приготування, а тоді приступає до Хліба і Чаші. Ну а тепер, на завершення Служби Божої, – прийдіть сюди, хто хоче прийняти єпископське благословення…
Ще під час Літургії було згадано у префації: і за заступництвом блаженного Йоана Павла ІІ… А потім була літанія до нього і вшанування реліквій. Часточка крові нашого Слов’янського Папи, яка прибула до Фастова стараннями о.Яна Пьонтковського, а стараннями тутешнього парафіянина п.Ігоря Кириченка отримала гарний релікварій. Здається, зовсім недавно Папа був в Україні, промовляв до нас, усміхався до нас. Коли сідав у літак – сказав: «До побачення». Так, ніби всерйоз планував незабаром повернутися – попри вік, зайнятість, стан здоров’я… І ось, ми його вітаємо у себе. Через цю маленьку часточку його тіла, через найцінніше, що в кожному тілі є: кров.
Якщо хтось має свою побожність до Папи Войтили, то заїдьте до Фастова. І храм красивий, і люди гарні, і «пункт зв’язку» з Папою у його реліквіях…
А люди гарні. Обід після святкування був чудовий, і то не лише для єпископа зі священиками – для всіх. І гаряче, і холодне, і ситне, і солодке, і напої, і навіть поп-корн, якщо хто любить. Особливо дітей порадувати. Їм там обік храму і на батуті поскакати у своє задоволення, і поїсти, і на травичці повалятися – гарна, впорядкована територія довкола храму, – а потім потанцювати під музику, яку виконує парафіяльний молодіжний гурт. У Фастові, стараннями настоятеля, а також душпастиря молоді о.Михайла Романіва, є все.
фінансово.
Щиро дякуємо!
