Ігор Кириченко – як він сам представився, працівник комерційного підприємства, фастівський парафіянин. «Звичайний парафіянин з особливими почуттями до Йоана Павла ІІ».
Про фастівський релікварій
Деякий час тому назад, розповідає Ігор, настоятель фастівського домініканського храму Воздвиження Святого Хреста о.Ян Пьонтковський ОР звернувся до відповідних людей із проханням надати для парафії реліквії блаженного Папи-слов’янина. Отримавши їх, домініканці вирішили, що урочисте внесення відбудеться в день храмового свята.
Для самої реліквії (капсули зі шматочком тканини, вмоченої у кров Йоана Павла ІІ) була потрібна належна оправа. І отець Ян звернувся до свого парафіянина, який працює на дуже специфічному підприємстві, де виготовляють дуже особливі речі. Це називається «протокольно-іміджева продукція», її виробляє ТОВ СП «Колумб» на своєму заводі в Луганську. Розробку виконав Станіслав Харчевський, промисловий дизайнер протокольно-іміджевої продукції, у співавторстві з Анною Дудкою.
Певно, Папа Войтила чував над цим…
Сам п.Ігор, щиро усміхаючись, зізнається, що «не має художнього смаку». І що, отримавши завдання від о.Яна, поняття не мав, як саме виготовляються релікварії. Шукав в інтернеті, придивлявся до всього.
А ще – поїхав у паломництво. Група католиків з різних парафії України вибиралася в червні до Італії. Ось там, каже Ігор, і розглядав він «упритул» всілякі релікварії по містах і храмах італійських. А ще – побувала група в Римі, молилися наші паломники на гробі Йоана Павла ІІ. Там він також придивлявся, як зроблено оправи реліквій. Щоби «роботу для папи» виконати певною мірою «з його допомогою».
Спершу цілий місяць зайняло проектування. Отець Ян виклав свої побажання щодо оформлення релікварію: наприклад, щоб на ньому було вміщено герб Йоана Павла ІІ, і щоби водночас цей релікварій був безсумнівно «українським». Зрештою в проект включили гравіювання малюнка, як на українських вишиванках.
Місяць проектували, потім переробляли і доробляли… Луганські працівники цього підприємства, на відміну від самого Ігоря Кириченка, – люди невіруючі, невоцерковлені, вони навіть уявлення не мали, що, чому і як потрібно робити. Їм усе доводилося пояснювати крок за кроком. «Чи стане це для них бодай якимось невеликим кроком до євангелізації? Сподіваюся, що так…» – каже Ігор.
За першим проектом, релікварій мав важити… 18 кг! Він 47 см у висоту, має цільновиточену основу, плюс товщина бруса, плюс камені Сваровскі на оформлення… Тому проект кілька разів було доперероблено. «Коли я сказав проектантові, що єпископ має з цим у руках пройти ну хоч би яких 300 м від дороги…» – усміхається Ігор. Звісно, на таку інформацію проектант хіба що за голову схопився, і другий проект уже вдалося «вивести» на 5 кг ваги. Третій, виконаний, важить 3 кг. Потім виріб покрили гальванічним золотом.
Виготовлення йшло, просто на подив, на сам день урочистості. Певно, папа таки чував над цієї справою… В четвер виріб було завершено, у п’ятницю його доставили літаком до Києва, і в суботу гості свята і парафіяни урочисто приймали реліквію крові блаженного Папи.
«Він привів мене до Церкви»
– З Йоаном Павлом ІІ, – каже Ігор Кириченко, – пов’язане моє навернення до Католицької Церкви. До цього я не був парафіянином жодної з Церков (хоча немовлям мене охрестили у православній церкві). А Йоан Павло ІІ, сказати б, «покликав мене до себе».
Ми з дружиною жили тоді в центрі Києва. Вона родом із Західної України, і за винесеною з дитинства звичкою щонеділі ходила на Служби Божі. Я з нею не ходив, дивився прямі трансляції з Ватикану через супутникове телебачення. Якось просто сказав їй: якщо ти хочеш, щоб ми кудись ходили разом, то це буде католицький храм. Вона спитала: а чого? Ну так, – кажу, – мені подобається Йоан Павло ІІ, я б хотів бути там, де він.
А під час його приїзду в Україну – силою того, що моє підприємство спеціалізується на протокольно-іміджевій роботі – ми відповідали за протокольну частину візиту Папи як глави держави Ватикан. Я був безпосередньо задіяний у підготовці та проведенні візиту. І було щось таке, чого не мало бути… зникали суперечливі обставини і виникли нові, завдяки яким я зміг зустрітися з Йоаном Павлом ІІ, хоча це й виглядало неможливим. Я був безпосередньо біля нього. Я бачив цю людину…
А після його візиту і мого повернення до Фастова (звідки я родом) ми з дружиною стали ходити до оцього домініканського храму.
На урочистому святкуванні внесення реліквій крові Йоана Павла ІІ настоятель фастівської парафії сказав з амвону:
– Хочу подякувати пану Ігорю Кириченку, який дуже багато зробив для нашої парафії. Нас уже не буде, але залишиться релікварій, який свідчитиме про нього…
Звичайно, це дуже-дуже Великі Слова, та ще й сказані від вівтаря. Але ж вони справедливі. Навіть якщо з часом забудуться імена благодійників, то залишиться те, що вони роблять для Церкви. А сьогодні ми можемо з ним познайомитися: з таким молодим, усміхненим і вдячним Папі Войтилі за своє перебування з Христом.
Фастівський релікварій з кров’ю блаженного Йоана Павла ІІ, повний вигляд.
фінансово.
Щиро дякуємо!
