Мати двох синів-священників ділиться своїм свідченням і вдячністю. «Я глибоко вірю, що матерів священників єднає особливий зв’язок».
Так само, як свята Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії тісно переплетені, так само тісно переплетені серця священника і його матері.
Одна мати з Арканзасу знає це з власного досвіду — подвійно. Енджі Елсер та доктор Джозеф Елсер, педіатр із Літл-Рока, виховали шістьох дітей. Виховання дітей згідно з католицькою вірою було одним із їхніх батьківських пріоритетів.
Католицькі школи допомагають відкривати покликання
«Від дитячого садка до старшої школи кожен з них відвідував католицький заклад, — каже Енджі, — бо ми вірили, що це допоможе сформувати їхню віру в майбутньому». Католицькі школи не лише допомагали виховувати дітей у вірі, але й відігравали чималу роль у покликанні двох її синів, які стали священниками.
Старший син — нині отець Стівен Елсер, вперше відчув покликання до священства у другому класі. Після висвячення 2 червня 2018 року він сім років служив у трьох парафіях та одній школі в північно-східній частині штату Арканзас.
Фото надані Енджі Елсер
Його молодший брат Крістофер навчався у третьому класі, коли Стівен вступив до семінарії. Як Крістофер описав у спогадах у своєму студентському профілі семінарії св.Мейнрада, де він здобув ступінь магістра богослов’я: «Спостерігаючи за тим, як мій брат навчається в семінарії, я почав уявляти, що сам це роблю».
Побожність до Євхаристії та Пресвятого Серця Ісуса
Енджі зазначила: для Крістофера важливим моментом у процесі розпізнавання було те, що у п’ятому класі він став міністрантом. Мати священників каже, що вперше він прислужував при Месі 30 травня 2011 року — рівно за 15 років до свого висвячення.
«Ми дізналися про це за кілька днів до його свячень, і відчули, що це насправді знак Божого провидіння!»
Вчителі часто приводили учнів до каплиці адорації. Знаходити час для поклоніння Пресвятим Дарам було ще одним пріоритетом у житті їхньої сім’ї — «звичкою, яка відіграла ключову роль у розпізнаванні священницького покликання Крістофера», каже Енджі.
Отець Крістофер Елсер наголосив, що саме Євхаристія привела його до священства, кажучи: «Євхаристія була і продовжує бути серцем і компасом мого життя».
Його мати поділяє цей погляд. «У цій каплиці Вічної адорації о.Крістофер розвинув глибоку любов до Євхаристії, часто наголошуючи, що Євхаристія є ‘серцем його покликання’. Окрім глибокої відданості Євхаристії, Крістофер також має глибоку любов і побожність до Пресвятого Серця Ісуса. Коли наші діти були маленькими, ми присвятили наш дім Пресвятому Серцю».
Родина священників!
Образ, який ця сім’я використала під час церемонії присвячення дому Пресвятому Серцю Ісуса, був подарунком бабусі Енджі від її сина — о.Джима Шефера, прадіда Стівена та Крістофера. Мати священників додала, що і о.Джим, і ще один дядько Крістофера — о.Білл Елсер, були присутні в його дитинстві.
Обидва дядьки-священники нещодавно відсвяткували знакові ювілеї: о.Джим Шефер відзначив знаменне 70‑річчя своїх свячень, а о.Білл Елсер святкував 40 років свого священства. «Бути свідком їхнього життя, присвяченого Христу у священстві, — це мало глибокий вплив на Крістофера, допомагаючи йому зміцнити розпізнавання свого покликання з юних літ», — прокоментувала його мати.
У той час як о.Білл Елсер був присутній на рукоположенні свого племінника та його першій Месі, о.Джим Шефер не зміг поїхати зі свого дому в Сент-Луїсі, бо одужував після перелому стегна. У березні о.Стівен зміг відслужити Святу Месу з ним у лікарняній палаті, щоб відзначити 70‑ту річницю дядькових свячень.
Серед членів родини, яких Елсери називають «отцями», їх навіть більше, ніж досі згадані четверо. Отці Крістофер і Стівен походять із довгої та розгалуженої лінії священницьких покликань.
Ось повний список
«Із боку моєї матері: померлий прапрадід, о.Білл Шуман (архідієцезія Сент-Луїс); прадід, о.Джим Шефер (архідієцезія Сент-Луїс); троюрідний брат, о.Білл Ходжсон (дієцезія Спрінгфілд-Кейп-Жирардо, Міссурі); троюрідний брат, о.Бен Арментраут (дієцезія Канзас-Сіті-св.Йосиф); та двоюрідний брат, семінарист Ендрю Шефер із дієцезії Літл-Рок.
Із боку мого батька: померлий прадід, о.Джозеф Бліц (дієцезія Літл-Рок); дядько, о.Білл Елсер (дієцезія Літл-Рок)».
Як сказав о.Крістофер в інтерв’ю дієцезіяльній газеті Arkansas Catholic незадовго до свого висвячення 30 травня: «Я щасливий бути духовним батьком, називатися отцем Крістофером і насправді відповідати цьому імені…»
Енджі вважає, що її інші четверо дітей «вельми підтримують» покликання своїх братів до священства.
«У сучасному світі рішення чоловіка присвятити своє життя служінню Богові та Його народу дещо нетрадиційне, — сказала вона, — але мої діти постійно заохочують одне одного досягати своїх цілей і, зрештою, прагнути святості. Вони навчилися цього не лише в нашому сімейному домі, а й у парафіяльному домі храму та школи Христа Царя, а також у католицьких середніх школах».
Ближчі як сім’я завдяки Божим покликанням
Енджі Елсер зізналася: «Наша родина зіткнулася з багатьма викликами на своєму шляху; але ці виклики зрештою зміцнили нашу любов одне до одного та до нашого Господа, оскільки ми всі були привчені довіряти Ісусові як у моменти радості, так і в моменти труднощів».
«Зіткнувшись із викликами, ми, як сім’я, приходили до каплиці Вічної адорації в нашому храмі», — сказала вона, пояснюючи, що це було місце і час, які насправді плекали покликання о.Крістофера. Тому що він усвідомив, що «час, проведений з Ісусом у Пресвятих Дарах, — це найкращий час, який ви проведете на землі». Цей вислів св.Матері Терези з Калькутти він включив до своєї першої подячної Святої Меси.
Зв’язок, що єднає матерів священників
Енджі була глибоко зворушена під час приміційної Меси свого сина, звершеної 31 травня — у свято Відвідин Пресвятої Діви Марії, — коли о.Крістофер подарував їй манітургіум. Це шматочок тканини, якою витирають руки нововисвячуваного священника після їх намащення. Із цією реліквією її й поховають, як матір священника.
«Я щиро вірю, що матері священників мають особливий зв’язок», — каже Енджі Елсер.
«Як мати, я навіть не можу достатньо виразити, наскільки важливо молитися за покликання кожного з дітей. Я часто нагадую собі, що саме Бог кличе, а не я. Христос обирає священників, а не матір чи батька. Як колись сказав папа Пій X: ‘Покликання походить із серця Бога, але проходить через серце матері’», — підсумувала Енджі Елсер.
фінансово.
Щиро дякуємо!
