«Двір язичників» – ініціатива, запропонована Папою Бенедиктом XVI. На зустрічі в рамках цієї ініціативи запрошують тих, хто вважає себе невіруючим, аби поговорити з ними про релігію. Проведення «двору язичників» у Стокгольмі зламало певне табу у Швеції. Воно показало, що про свою віру можна говорити також і в публічній сфері, – каже кардинал Джанфанко Равазі, який саме повернувся зі Стокгольму, з такої зустрічі.
«Двір язичників» відбувся у Швеції з несподіваним успіхом, також і медіальним. Його провели під кінець минулого тижня, і він був напрочуд успішним, навіть попри те, що збігся в часі з візитом Папи до Лівану, що трохи притьмарило ранг стокгольмської зустрічі у медіа.
Натомість задовго до початку «двору поган» у Стокгольмі розійшлися всі вхідні білети. Королівська Академія наук, яка приймала у себе перший день зустрічі, вже давно не пам’ятає у себе такого тлуму гостей. Всю подію транслювали у прямому ефірі на шведському телебаченні, а кардинал Равазі був у ці дні головним гостем в усіх шведських ЗМІ. Як зазначила Улла Гудмундссон, посол Швеції при Апостольському Престолі, з’ясувалося й те, що в такій секуляризованій країні, як Швеція, віра викликає у людей напрочуд сильне зацікавлення.
Тема зустрічі була доволі провокаційна, оскільки сформулювали її так: «Світ з Богом чи без Бога?» На це питання відповідали не тільки віруючі, серед яких був лютеранський єпископ, молода християнка, мусульманська феміністка, відомий шведський письменник, який навернувся на католицизм, – а й невіруючі, також і войовничі атеїсти. Хоча їхні, власне, виступи були не раз вельми агресивні, то однак, на думку кардинала Равазі, найважливіше те, що у Швеції взагалі почали говорити про свою віру від першої особи.
«У Швеції в публічних місцях не говориться про віру. Це політична помилка і свідчення браку культури. Однак цього разу все було інакше. Про свою віру – або невіру – відверто говорили відомі представники світу науки й культури. Вони погодилися публічно визнати свої погляди перед своїми колегами та перед ЗМІ. Для багатьох це було великою несподіванкою. Натомість я був дуже здивований тим, що такий бар’єр узагалі існує. І, як зазначив один з учасників дебатів, видатний представник шведської культури, найбільше дивує те, що аби порушити мовчанку на релігійні теми у Швеції, знадобилася присутність католицького кардинала», – зауважив кардинал Равазі.
Цікаво, що в той самий час, як у «віруючих» країнах так звані прогресивні кола хочуть відсторонити релігію від публічної сфери, замкнути її за дверима храму чи недільної школи, то в лаїцизованій Швеції сталося щось повністю протилежне. Атеїсти й віруючі (не лише католики) зламали «змову мовчання» і публічно взялися до обговорення особистого переживання віри – або ж її браку. Виявилося, що ця тема викликає загальну цікавість і нікому, незалежно від переконань, не байдужа. Що більше, завдяки «двору язичників» узагалі з’явилася нагода і привід розпочати таку дискусію. Дискусію на тему (підкреслимо ще раз), яка довгі роки сприймалася так, ніби її взагалі не існувало. З’ясувалося, що ця тема вписана в людське життя, і неможливо вдавати, що її не існує. Бо релігійність є частиною людської натури. Ігнорування цього факту є спробою ампутації одного з елементів, які вирізняють нас зі світу інших живих істот.
За матеріалами: wiara.pl, swedenabroad.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
