У понеділок, 24 серпня, сестри-серцянки зібрались у домашній каплиці в Житомирі, щоб дякувати Господу за 60–річчя сестри Леокадії Весельської та 40 років богопосвяченого життя.
Приємною несподіванкою стала присутність архиєпископа Петра Мальчука, котрий попри щільний графік та зайнятість уділив час для сестри – ювілярки, звершуючи в її намірі Пресвяту Жертву. Співслужив Месу канцлер о.Віталій Безшкурий.
У своїй проповіді владика говорив про великий дар досвіду та мудрості, що випливають з прожитих літ. Єпископ Петро пригадав про біблійні постаті Авраама та Мойсея, яких Господь кличе на дорогу віри. Аврааму Господь об’являється коли той має 40 років, Мойсею у 80 років.
На завершення Літургії ювілярка подякувала владиці та сестрам за спільну молитву, за дар ювілею 60–річчя, та за великий дар 40 – річчя своєї монашої дороги. Сестра Леокадія зазначила, що попри усілякі труднощі, ніколи не допускала думку про залишення згромадження.
Це були складні часи, адже її покликання формувалось у нелегкі 70 – ті роки. Народилась сестра Леокадія у Житомирі, в католицькій родині, яка перетерпіла і переслідування і висилку до Сибіру. До згромадження була прийнята у 1972 році у Вінниці, при зачинених дверях та у великій конспірації. Сестра Текля, яка її приймала, тоді нещодавно повернулась з Казахстану, куди була вислана з ще однією сестрою, і проживала у Хмельницькому. Спільнота Серцянок налічувала 5 осіб. Це означало, що задля безпеки більше в цьому домі проживати сестер не може, адже поява нової особи викличе зацікавлення служб КДБ. Тож сестрі Леокадії запропонували єднатись молитвою і надалі продовжувати жити у Житомирі. Було ще одне вирішення – залишити всіх кого так любить, і все чим дорожить, та виїхати до Литви, де була спільнота Сестер Серцянок і де можливе монаше життя. Молода дівчина не вагалася і вибирала виїзд на чужину щоб закуштувати життя у спільноті.
В серці Литви – Вільнюсі, сестра Леокадія влаштувалася на державну роботу , бо інакше в ті часи неможливим було перебування і життя у соцреспубліці. А після роботи у будинку сестер кипить інша робота. У великій конспірації і таємниці, завішуючи вікна ковдрами, разом з іншими сестрами, сестра Леокадія допомагала Церкві, друкуючи на замовлення священиків з України та Білорусії католицький катехізис для пастирської праці, цим допомагаючи у підготовці спраглих душ до Першого Причастя.
У 80–их роках, коли стало трохи вільніше, сестра Леокадія повертається на Україну, щоб організовувати на рідній землі спільне життя і формацію нових сестер, котрі приходять до Згромадження. В ній формуються і проявляються якості справжнього лідера, та відданої сестри, яка палко кохає та беззастережно віддана Згромадженню, до якого Господь покликав її. Так, потроху чисельність Серцянок зростає і утворюється Вікаріат на Україні. Кількаразово її обирали на посаду сестри Вікарії. Під її пильним оком розпочинається будова головного будинку Сестер у Ярмолинцях. Так бурхливо та віддано протікали 40 років Богопосвяченого життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
